Русанівка (Роменський район)

Русанівка — село, центр сільської ради, розташоване за 7 кілометрів від районного центру і за 18 км кілометрів від залізничної станції Венеславівка на лінії Лохвиця — Гадяч.

Село Русанівка розташоване на території слобідської України. Так звалися в XVII—XVIII сторіччях південна околиця Російської держави, де тепер розташовані Харківська область, частина Полтавської, Сумської, Луганської областей України та частина Курської, Білгородської і Воронезької областей.

Село Русанівка лежить на березі річки Хорол у місці впадання в неї річки Вільшана, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване смт Липова Долина, нижче за течією на відстані 2 км і на протилежному березі розташоване село Лучка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці й заболочені озера.

Назва села Русанівка походить від прізвища козака Русанова, який заснував поселення на правому березі річки Хорол, що протікає в цій місцевості. Найдавніше відома назва села — Курів Брід, але вживалася і назва Разанівка. Виникло село всередині XVII століття.

Виникнення Русанівки відноситься приблизно до тих часів, коли були збудовані місто Охтирка, Недригайлів, Бобрик, місто Гадяч, Боковенька.

Ці міста і села були засновані українцями в першій половині XVII століття.

Але перші жителі з'явилися на території району ще в IV столітті до нашої ери. Виявлено поселення доби неоліту поблизу села Іванівка. У VII-х століттях на території нашого краю проживало одне із племен східних слов'ян — сіверяни. Про це свідчить городище, поблизу села Капустинці. У період феодальної роздробленості Київської Русі у 1054 році виділяється Переяславське князівство, в яке ввійшла і територія села Русанівки.

Спершу село входило до володінь князів Вишневецьких. Їм належало майже 134822 господарства, в тому числі і ті, що були на території Русанівки.

Саме поселення Русанівка не мало вигляду села. Жили тут переважно на лівому березі річки Хорол окремі поселенці — втікачі від кріпосного гніту. Окремі хуторці мали різні назви: Буймир, Бухалів, Жукове та інші. Жителі знали козаччину й кріпаччину, війни та мирну хліборобську працю.

На початку вісімнадцятого століття шведські війська Карла ХІІ, просуваючись з Новгород-Сіверська до Полтави, пройшли і через Липову Долину. Ставка короля була в Русанівці, а в Липовій Долині знаходився шпиталь шведів.

В 1764 році належить гетьману України Кирилові Розумовському.

В 1782 році в селі нараховувалося 217 людей. В 1776 році збудована перша церква, яка згоріла від грози у 1778 році.

В 1800—1810 роках була збудована нова Миколаївська церква, яка є понині.

В 1802 році село стало волосним центром спочатку Глинського, а через рік — Гадяцького повіту. Але вже в 1863 році Липова Долина відноситься до Русанівської волості.

Були господарства пана Янжуля, що жив у Побиванці. Бідні селяни наймалися до поміщиків в інші села графа Гудовича в Байраці, до Войники у Войнівщину, до Туманського і Кривошеєва в Панасівні та інших. Під кінець XIX століття переважна більшість землі в окрузі Липової Долини належала козацьким шляхтичам Туманським (5,5 тисяч десятин).

1876 почала працювати перша лікарня, збудована земством, де працював один лікар Антоненко і три середніх медичних працівники. За даними на 1859 рік у власницькому, казеному та козацькому селі Гадяцького повіту Полтавської губернії, мешкало 3058 осіб (1463 чоловічої статі та 1695 — жіночої), налічувалось 364 дворових господарства, існувала православна церква[2].

1880 року в селі відкрита трьохкласна земська школа, де навчалося 65 учнів та працювало три вчителі. 1889 року в селі відкривається земське народне училище, а також церковно-приходська трьохкласна школа. В цей час в селі нараховувалося 724 двори. До села входило 6 хуторів.

1897 року в селі нараховувалося вже 4,5 тис. жителів, була церква, лікарня, декілька магазинів, приходська школа і школа грамоти. В 1908 році три вчителі навчали 152 дітей. Це були самі хлопчики, адже дівчатка в школі не навчалися. В селі працювало дві кузні. До 1903 року в селі було понад 50 вітряків та 3 водяних млина.

В 1912 році земство збудувало приміщення чотирьохкласної школи, де працювало три вчителі. Навчання в ній почалося 1914 року: на шкільному подвір'ї був мітинг в честь відкриття школи і діти пішли в перший клас.

Першим головою сільської Ради від комуністів був Григорій Григорович Даць. 1929 року людей почали заганяти до колгоспів, серед них «Вільна нива». На тракторі працювала перша жінка-трактористка Парасковія Роєнко. Першим головою колгоспу обраний Бардак Семен Прокопович. У колгоспну неволю загнали: Шевченко Макар Максимович, Набок Савелій, Дяченко Артем, Данько Григорій, Кравченко Федір, Корча Ілля, Клименко Іван, Набок Микола, Неділько Устим. Передова ланкова — Острішко Парасковія Омелянівна за вирощування тютюну стала першою учасницею сільськогосподарської виставки в місті Москві. Вона була обрана делегатом восьмого з'їзду Рад.

• Молочно-товарна ферма;
• 3 магазини.

• Будинок культури;
• Бібліотека.

Православна віра

• Церква Святого Миколи Чудотворця.

• Новиченко Леонід Миколайович (1914—1996) — український літературознавець, академік Національної Академії наук.
• Трещинський Анатолій Іванович (1923—2009) — український медик.
• Курило Кирило Павлович (1924—1990) — український художник.
• Курило-Рибчинська Антоніна Павлівна (1918 -2003) - український медик, пережила голодомор та сибірські табори політв'язнів
• Курило Григорій Павлович (1929 - ) - український геолог. Ось його спогади про голодомор у Русанівці на хуторі Солодкий. http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1138
• Курило Яків Павлович (1931 - ) - український геолог та художник.
• Курило Олександр Павлович ( 1926 - ) - український енергетик.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Сумська область

• Погода в селі Русанівка
• https://rusanivska.silrada.org