Руслан (корабель)

Руслан (рос. Русланъ) вважається першим кораблем, що прибув з колишньої Російської імперії в Палестину після закінчення Першої світової війни. На борту було близько 700 пасажирів. «Руслан» прийнято вважати «першою ластівкою», що відкрила період Третьої Алії, хоча насправді він був одним з останніх кораблів, які прибули до берегів Яффи в той рік.

Корабель «Руслан» в порту Кушта (Стамбул) по дорозі з Одеси в Палестину, 1919

Історія

У 1919 році в Одесі, з різних причин, зібралася велика кількість євреїв, котрі мріяли поїхати в Палестину. Однак у цей час, у розпал Громадянської війни, було практично неможливо як в'їхати в Росію, так і виїхати з неї. У молодих ініціативних людей виникла ідея. В Одесі перебувало близько 170 єврейських біженців з Цфата і з Тверії. Ці люди були австрійськими підданими, вигнаними з Палестини, які на возах дісталися до Сирії, потім до Туреччини, а звідти на пароплаві до Одеси. Там вони сиділи на своїх пожитках і чекали. Оскільки в 1919 році біженці вже стали підданими Англії, у якої був мандат на управління Палестиною, група молоді звернулась до англійського консула за допомогою у поверненні біженців додому. Консул погодився допомогти і звернувся до влади з проханням надати цим євреям дозвіл на виїзд. Влада не могли відмовити у виїзді іноземним підданим.

Для ще 500 євреїв підробили посвідчення особи так, як ніби вони теж біженці з Ерец-Ісраель. Їх наспіх навчили географії Палестини, щоб у разі допиту вони не видали себе. Всі майбутні репатріанти володіли івритом і англійською і мали при собі посвідчення з фотографіями. У верхній частині посвідчень було написано: «Комітет біженців з Ерец-Ісраель з повернення їх додому». Можна сказати, що це були перші посвідчення нового репатріанта (теудат оле).[1]

«Руслан» відплив з Одеси і, після п'яти тижнів плавання, 19 грудня 1919 року[2][3], на третій день свята Ханука[1], став на якір в порту Яффи.

Фотограф Шимон Корбман на березі Середземного моря, Яфо, 1920

Пасажири «Руслана»

На борту корабля було понад 600 пасажирів.[4] Видатні особистості в списку пасажирів, які в наступні роки мали значний вплив на Ішув і на Державу Ізраїль, були причиною того, що саме «Руслан» називають «Мейфлавером» сіонізму. Серед пасажирів «Руслана»: історик Йосип Клаузнер, архітектори Зеев Рехтер і Єгуда Мегидович, майбутній редактор газети «Га-Арец» Моше Йосеф Гліксон, художники Пінхас Литвиновський і Іцхак Френкель, карикатурист Ар'є Навон, танцівник Барух Агадаті[3], батьки льотчиці Зохари Левітов[5][6], Ісраель Гурі (в майбутньому член Кнесету і батько поета Хаїма Гурі), доктор Хаїм Ясський[7], — головний лікар лікарні «Хадасса», загиблий в медичному конвої в Хадассі в 1948 році, лікар-епідеміолог Шнеур Авігдорі[8], професор Ар'є Достровський[9], Роза Коен — мати Іцхака Рабина, Рахель Коен-Каган, одна з тих, що підписали Декларацію незалежності Ізраїлю, і багато інших. На цьому кораблі повернулися до Палестини поетеса Рахель Блувштейн і художник Йосип Костантиновський (івр. יוסף קונסטנט‎, Йосеф Констант)[10]. Також на кораблі знаходився Яків Перемен зі своєю сім'єю[11].

Йосеф Клаузнер погоджувався плисти на «Руслані» тільки за умови, що він візьме з собою свою величезну бібліотеку. Виконання цієї умови означало, що на борту повинно було бути на чотири людини менше. Організаційний комітет довго вагався, але, врешті-решт, погодився виконати цю умову, оскільки репатріація Клаузнера вважалася дуже важливим досягненням сіонізму.

Пам'ять

В Яффо є вулиця Руслан, названа в честь однойменного корабля.

Історія «Руслана», описана в книзі «אלף לבבות» («Елеф левавот», «Тисяча сердець») Дана Цалкі.

У книзі Йохі Брандес («Відуй», «Свідоцтво») (івр. יוכי ברנדס, וידוי‎) історія «Руслана» розказана з точки зору юної дівчини.

Примітки
  1. רוסלאן» הגיעה בנר שלישי, דבר, 25.12.1959" («„Руслан“ прибыл в день, когда зажигали третью свечу. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 10 листопада 2018.», «Давар» (25.12.1959)) (івр.)
  2. ד"ר יוסף גולדין-זהבי, אנציקלופדיה לחלוצי הישוב ובוניו Доктор Йосеф Гольдин-Захави, «Энциклопедия основателей и строителей Израиля» (івр.)
  3. «Шуламіт Шаліт, „Барух Легендарный“, сетевой портал „Заметки по еврейской истории“ (рос.)
  4. Різні джерела наводять різні цифри кількості пасажирів корабля «Руслан». Наприклад, в статті («„Руслан“ прибыл в день, когда зажигали третью свечу. Архів оригіналу за 23 липня 2012.», «Давар» (25.12.1959), а також у статті «Пейзаж их родины. Процитовано 13 березня 2011.», «Єдіот Ахронот» (8.9.08) наводиться цифра 671. У статті עו"ד ד"ר דוד וייסמן-עמינדב «Адвокат доктор Давид Вайсман-Аминадав» на сайті «Encyclopedia of the Founders and Builders of Israel» вказана цифра 630 ..
  5. רונית סבירסקי. קריית ענבים: להכיר את הפלמ"ח דרך המצבות (івр.). Ynet. Процитовано 28 січня 2019.
  6. Приглашение на встречу пассажиров «Руслана»., «Давар» (03.12.1929) (івр.)
  7. Биография доктора Хаима Ясского. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 23 березня 2011., сайт памяти павших в ведении министерства обороны Израиля «Низкор эт кулам» («Запомним всех», івр. נזכור את כולם‎)(івр.)
  8. "Рерихи» из Одессы вновь в Иерусалиме (рос.). Ассоциация AzIz News. 23 червня 2017. Процитовано 27 січня 2019.
  9. Мордехай Наор. אניית הבכורה של המנדט («Первый корабль мандата») (івр.). сайт Мордехая Наора. Процитовано 27 жовтня 2013.
  10. Олег Юрьев, «Равномерная поступь несчастья, или роман с сигуранцей»
  11. Евгений Голубовский, Евгений Деменок (22 вересня 2010). Знакомьтесь: первый одесский авангард (рос.). Art Ukraine. Процитовано 28 січня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.