Русофобія

Русофо́бія (руссофобія, москвоже́рство, москвофо́бія, росієфобія іноді росіянофо́бія від укр. росіяни і дав.-гр. φόβος — страх; рос. русофобия) — ірраціональний російський аргумент, що позначає частину неоімперського дискурсу свідомості росіян[1] і видається за упереджене, підозріле, неприязне, вороже ставлення до Росії[2], російської мови[3], росіян[4], російськомовних[5], різновид ксенофобії[6]. Російські шовіністи і апологети зовнішньої політики Росії часто використовують звинувачення в «русофобії» як форму пропаганди, щоб протистояти критиці Росії.[7][8]

Русофобія
Протилежно Москвофільство
 Русофобія у Вікісховищі

Антонім і протилежність русофобії – русофільство.[оригінальне дослідження?]

Історія походження терміна

В сучасному українському вживанні широкого розповсюдження набула калька з російської «русофобія», але в українській мові терміни «Русь» та «Руський» відносяться виключно до часів Київської Русі, Руського Королівства, Великого Князівства Литовського і Руського, Руського воєводства (Галичини), а також до етнонімів української мови та українців. З позиції українського тлумачення, термін «русофобія» може вважатися лише як вороже ставлення до пра-українських князівств та воєводств, а росіяни — не є пращурами українського народу. Щодо Росії українська лексика історично використовує поняття «російський», як то «росіяни», «російська мова» тощо. Відповідно до цього декларується доречність вживання терміну «росіянофобія».[оригінальне дослідження?]

Ймовірно, вперше термін русофобії був застосований російським поетом Федором Тютчевим[9], який, за версією деяких дослідників, протиставляв русофобії панславізм[10].

Окремі документальні приклади русофобії можна відзначити з початку XVI століття. Пропаганду проти Московського царства активно вели литовські і польські державні діячі, історики та письменники, а також, згодом, єзуїти. Ця пропаганда виникла на ґрунті суперництва за землі Русі, а також на ґрунті конфесійної боротьби католицтва зі «схизматичним» православ'ям. Польський король Сигізмунд І, який намагався запобігти будь-яким політичним альянсам Московського царства в Європі, переконував західних монархів, що московити — не християни, а жорстокі варвари, що належать до Азії і змовилися з турками і татарами зруйнувати християнський світ[11].

У кінці XVIII — першій половині XIX століття відбувається формування русофобії як системи, яка обслуговує ворожу політику тієї чи іншої держави стосовно Росії. Виникнувши спочатку у Франції, після падіння в 1815 році наполеонівської імперії русофобія перекочувала до Англії, де в 1820—1840 роки була сформована найбільш повно. У період між Угорською революцією 1848—1849 років та Кримською війною 1853—1856 років русофобія в Англії досягла свого апогею і в тій чи іншій мірі охопила багато інших європейських країн[12]. Історик А. Фурсов характеризує таку системну русофобію як «психоісторичну зброю», мета якої довести, в тому числі і самим росіянам, що їхній розвиток не повною мірою відповідає західному типу і таким чином поставити росіян в програшний стан психологічного захисту. Доктор історичних наук Валентин Фалін в інтерв'ю каналу Росія висловив думку, що «віссю, довкола якої оберталися відносини між Росією та західним світом велику частину XIX століття і у XVIII столітті була русофобія — ніякого стосунку вона до комунізму не мала», академік Олександр Чубар'ян так само стверджував, що «русофобія йде в країнах Заходу з середини XVIII століття»[13].

Леонід Шебаршин дотримується думки, що книга сера Роберта Вільсона, який під час війни з Наполеоном був при ставці російського головнокомандування, і стала поштовхом до русофобії[14], інші дослідники вважають, що історію русофобії на рівні державної політики можна простежити цілком чітко з 1840-х років, на думку прихильників другої версії, імперська антиліберальна і мілітаристська політика Миколи I після ряду військових успіхів стала викликати побоювання та сприйматися деякими європейськими державами як загроза їхнім інтересам.

Російська агресія проти України

Після анексії Криму Росією у березні 2014 року російська влада та засоби масової інформації почали широко застосовувати термін до осіб та організацій, хто критикував позицію та дії Кремля чи був залучений до застосування санкцій проти Росії[15].

10
20
30
40
50
60
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
  •   МЗС Росії
  •   Sputnik
  •   Russia Today

Частота вжитку терміна «русофобія» від МЗС Росії, а також державних ЗМІ: Sputnik, Russia Today[15].

На думку А. А. Карпова, озвучену в програмі «Вата-шоу», російська пропаганда неправильно вживає термін «русофобия», називаючи ним ставлення громадян інших країн до Росії, бо термін позначає страх до Росії, а Росії не бояться — її зневажають[16].

Прояви
  • Заперечення права Росії як країни і росіян як нації на існування;[оригінальне дослідження?]
  • Образливі прізвиська росіян (наприклад, «москалі»[17], «кацапи», «лапті»);
  • Проєкція на всіх росіян певних вад окремих людей, як-от: пияцтво, схильність до вживання у мові матюків, примітивність мислення, відсутність культури;

Див. також

Примітки
  1. Russophobia in the Kremlin's strategy. A weapon of mass destruction. by Jolanta Darczewska, Piotr Żochowsky, p. 28.
  2. «gramota.ru» «Большой толковый словарь русского языка», гл. ред. С. А. Кузнецов, первое издание: СПб.: Норинт, 1998, публикуется в авторской редакции 2009 года: «русофобия, -и; ж. [от сл. русский и phobos — страх, боязнь] Нелюбовь, неприязнь к русскому народу, России».
  3. Сенцов: Якщо розмовляєш російською мовою – підтримуєш ворога.. Збруч (укр.). 26 липня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  4. «Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный», автор Т. Ф. Ефремова: "русофобия; ж.: «Неприязненное отношение ко всему русскому, к самим русским как к чуждому и опасному для представителей иной нации».
  5. "Русскоязычные - враги": родители взбунтовались против учительницы в Днепре, детали скандала - Стрічка.ком. rv.strichka.com. Процитовано 4 червня 2021.
  6. «Вместе или порознь?», журнал «Родина», Владимир Волков, член-корреспондент РАН, директор Института славяноведения РАН: «Русофобия представляет собой одно из частных проявлений ксенофобии».
  7. «The Putinverstehers’ Misconceived Charge of Russophobia: How Western Apology for the Kremlin's Current Behavior Contradicts Russian National Interests» Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine., Andreas Umland January 21, 2016, Harvard International Review
  8. Russophobia in the Kremlin's strategy. A weapon of mass destruction. by Jolanta Darczewska, Piotr Żochowsky
  9. «Русофобия: история и современность» Вести.Ru от 31.08.2008, Дмитрий Киселёв: «Кстати, впервые этот термин (русофобия) использовал поэт, дипломат и общественный деятель Фёдор Тютчев».
  10. «Федор Тютчев: русофобия против империи» pravoslavie.ru, Сергей Лабанов: «В противовес русофобии Тютчев выдвинул идею панславизма».
  11. Poe, Marshall T. (2001). People Born to Slavery: Russia in Early Modern European Ethnography, 1478—1748. Cornell University Press. p. 21. ISBN 0-8014-3798-9
  12. Волков В. По национальным квартирам // Родина. — 2006. — № 4. — С. 102.
  13. Обговорення в РАН
  14. «Идет война холодная» Леонид Шебаршин: «Эта книжка (автор Роберт Вильсон) как своеобразная обработка европейского общественного мнения оказалась так популярна, что в Англии возникло целое русофобское движение».
  15. @DFRLab (15 лютого 2018). #PutinAtWar: How Russia Weaponized “Russophobia”. DFRLab. Процитовано 15 лютого 2018.
  16. «ВАТА ШОУ» від 20 квітня 2019 року на часовій відмітці 3 год. 25 хв.
  17. Кобзар (збірка)

Література
  • Перевезій, В. Русофобія / В. Перевезій // Політична енциклопедія / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. імені І. Ф. Кураса ; редкол.: Юрій Левенець (голова) [та ін.] ; [упоряд. Ю. Шаповал]. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 646. — 807 с. — ISBN 978-966-611-818-2.
  • Jolanta Darczewska, Piotr Żochowski (2 листопада 2015). Russophobia in the Kremlin’s strategy. A weapon of mass destruction. Point of View (англ.). Warsaw, Poland: Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. ISBN 978-83-62936-72-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.