Рух Лапуа

У міжвоєнний період серед партій Фінляндії панували сильні антикомуністичні настрої, що було викликане реальною загрозою з боку СССР і фінських комуністів.

В листопаді 1929 селяни в східно-ботнічного села Лапуа напали на зібрання молодих комуністів і вигнали їх з села [2].

У грудні того ж року була створена нечисленна організація «Дверний замок Фінляндії»[3], яка пізніше ухвалила у вигляді програмного гасла ім'я цього фінського села. Нову організацію очолив ветеран Громадянської війни у Фінляндії 1918 і організатор руху штрейкбрехерів «Експортний світ» Віхторі Косола. Активну участь у створенні взяла директорка лапуаської школи магістр-філолог Гілья Рійпінен. Головним фінансистом Руху був підприємець-корпоративіст Рафаель Гаарлем.

Рух Лапуа (який також має шведську назву — «Рух Лаппо») переслідував із самого початку антикомуністичні цілі, в комплексі із націоналістичними і релігійними засадами. Члени цього нового масового руху цілком небезпідставно вважали комунізм не тільки внутрішньополітичною загрозою, але також небезпекою для національної та релігійної цілісності фінського народу. Саме через свої релігійні, націоналістичні та антикомуністичні цілі рух Лапуа отримав підтримку з боку фінської ( лютеранської) церкви, а також консервативних і селянських партій [2].

Центр руху знаходився в провінції Пог'янмаа, але рух Лапуа користувався підтримкою по всій країні [3]. В альянсі з рухом виступала молодіжна організація "Sinimustat", створена на початку 1931.

Під тиском руху уряд Фінляндії вирішив запропонувати парламенту проект закону, що передбачав розпуск і заборону діяльності усіх комуністичних організацій в країні.

У січні 1930 цей закон отримав необхідні фінської конституцією 2/3 голосів [3]. Проти голосували тільки соціал-демократи [2].

7 липня того ж року близько 12 000 членів руху Лапуа пройшли маршем по вулицях фінської столиці, а потім і перед резиденцією президента країни Лаурі Крістіана Реландера, який вітав їх разом з урядом Фінляндії [3].

У жовтні 1930 членами руху був викрадений колишній президент Фінляндії Карл Юго Столберґ, який в роки свого перебування при владі (1919 — 1925) звільнив з ув'язнення більшість колишніх фінських червоногвардійців. Фінські офіцери — прихильники руху Лапуа збиралися вигнати Столберґа закордон, в СССР, але потім відпустили його[3][2].

У лютому 1932 року біля 7000 прихильників Руху Лапуа зібралися в селі Мянтсяля поблизу Гельсінкі з наміром почати звідти похід на столицю, бажаючи повторити успіх Маршу на Рим в 1922 в Італії. Зустрівшись з рішучою позицією президента Пера Евінда Свінгувуда, який погрожував пустити в хід війська, ця спроба провалилася, а Вігторі Косола та інші керівники руху були заарештовані і на деякий час ув'язнені[3].

5 червня 1932 заснований "Патріотичний народний рух" ("IKL"), що став фактичним наступником забороненого руху Лапуа.

• Лапуаское движение // Куна — Ломами. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — С. 165. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 14).
• Ковальов Д.В., Ковальов П.В., Повстання Ідентичності / Д.В. Ковальов, П.В. Ковальов. — Дн.: ВКК «Баланс-Клуб», 2016. — С. 116-141. — [Електронний ресурс].
• Ковальов Д.В., Лапуаський Рух: злет і падіння фінського націонал-фашизму // Полілог. — 2017. — С. 11-20. — [Електронний ресурс].
• Ковальов Д.В., Пааво Сусітайвал і його боротьба за вільну Фінляндію // Січовик. — 2017. — [Електронний ресурс].
• Ковальов Д.В., «Будівничі» Великої Фінляндії: з шанців у вир політики // Пломінь. — 2019. — [Електронний ресурс].
• Ковальов Д.В., Еліас Сімойокі та його «фінські нацдружини» // Пломінь. — 2019. — [Електронний ресурс].
• Невинна Г.Я., «Німецьке питання» у зовнішній політиці Фінляндії в 30-ті рр. ХХ століття / Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. — 2012. — С. 385-391. — [Електронний ресурс].
• Невинна Г.Я., Німецько-фінські відносини в європейських інтеграційних процесах (1933–1939 рр.) // Етнічна історія народів Європи. — 2018. — С. 98-103. — [Електронний ресурс].