Ручний кулемет Дегтярьова

Наприкінці 1943 року почались роботи по створенню ручних кулеметів під новий проміжний набій 7,62×41 мм[1]. Випробування цих набоїв на полігонах показали, що забійна сила кулі і купчастість бою задовільні на відстані до 800 м. Ця відстань, як показав бойовий досвід, цілком достатня для ручних кулеметів. У проектуванні ручних кулеметів під новий набій брали участь Дегтярьов, Симонов, Судаєв та інші конструктори[2].

У 1944 році на конкурсних випробуваннях вперед вийшов зразок конструкції Дегтярьова, відомий як РД-44. Кулемети РД-44 до кінця війни були виготовлені малою серією і проходили випробування у військах. Незабаром після війни модернізований варіант цього кулемета, адаптований під набій 7,62×39 мм, був прийнятий на озброєння Радянської армії як «Ручний кулемет системи Дегтярьова (РПД)»[3].

РПД має автоматику, схожу на ДПМ, проте замість магазинного живлення він живиться зі стрічки. Стрічка складена з двох частин по 50 набоїв і знаходиться в круглій коробці (магазині), що примикає до зброї знизу. Така конструкція забезпечувала кулемет доброю рухливістю (виключене звисання стрічки) і збільшувала практичну скорострільність[3]. При цьому, завдяки відсутності пружин в магазині була поліпшена надійність кулемета, оскільки була виключена значна кількість затримок через несправності магазину[4].

На відміну від ДПМ, ствол кулемета РПД незмінюваний. Досвід бойового застосування ручних кулеметів показав, що вогонь з них ведеться зазвичай короткими чергами і ствол без заміни дає можливість витрачати весь ношений запас набоїв. Запасний ствол мав завжди знаходитись при обслузі кулемета, що робить систему важчою, а конструкцію кулемета складнішою і менш надійною[5].

Кулемети РП-44 і РПД значною мірою випередили свій час; ідея забезпечення піхоти на рівні відділення-взвод зброєю тільки під проміжний набій взяла гору в західних країнах лише з їх переходом на малоімпульсні набої в 1960-1970-ті роки. При цьому, в Третьому Рейху варіант ручного кулемета під патрон 7,92×33 мм практично не розглядався[3].

РПД став одним з перших прийнятих на озброєння зразків зброї під набій зразка 1943 року. З початку 1950-х і до середини 1960-х був основною зброєю підтримки рівня відділення, а потім став поступово замінюватися на РПК, кращий з точки зору уніфікації. Втім, РПД досі перебуває на складах армійських резервів. Як і багато інших зразків радянського озброєння, РПД широко поставлявся на експорт в дружні СРСР країни, а також випускався за кордоном, наприклад, в КНР під позначенням Тип 56.[6]

Боєць батальйону «Айдар» з РПД, жовтень 2014 р.

Після початку війни на Донбасі для озброєння перш за все добровольчих підрозділів стали передаватися різні застарілі зразки озброєння. Також і РПД.

Дальність прямого пострілу по грудній фігурі становить 365 м. Вогонь по повітряних цілях ведеться на відстань до 500 м. Куля зберігає забійну дію на відстані до 1,5 км.

Бойова скорострільність — до 150 пострілів на хвилину. Ведення інтенсивної стрільби чергами без охолодження ствола можливе тривалістю до 300 пострілів.[7]

Вимоги нормального бою одиночними для РПД:[7]

• всі чотири пробоїни вміщаються в коло діаметром 15 см;
• середня точка влучення відхиляється від контрольної точки не більше 5 см в будь-якому напрямку.

Вимоги нормального бою чергами для РПД:[7]

• не менше шести пробоїн з восьми вміщається в коло діаметром 20 см;
• середня точка влучення відхиляється від контрольної точки не більше 5 см в будь-якому напрямку.

Перевірка бою здійснюється стрільбою по чорному прямокутнику висотою 35 см і шириною 25 см, укріпленому на білому щиті висотою 1 м і шириною 0,5 м. Дальність стрільби — 100 м, положення — лежачи з рівної площадки, набої — зі звичайною кулею, приціл — 3, цілик — 0.

Розсіювання куль при стрільбі з наведеного до нормального бою РПД:[7]

Де серединне відхилення — половина ширини центральної смуги розсіювання, яка вміщає 50 % всіх влучень, а серцевинна смуга — смуга розсіювання, що містить в собі 70 % влучень.[8]

РПД складається з таких основних частин і механізмів:

1. ствол зі ствольною коробкою, прицільним пристосуванням і сошкою (не відділяється),
2. рама затвора з газовим поршнем,
3. рукоятка перезарядження,
4. затвор,
5. поворотний механізм,
6. спускова рама з прикладом і спусковим механізмом,
7. коробка зі стрічкою.

У комплект РПД входять: приналежність (шомпол, ключі мушки і регулятора, протирка, прочистка, виколотка і вороток, витягач, дулова накладка, маслянка,), ремінь, чохол і сумки для коробок зі стрічками.

Стрільба з РПД ведеться набоями зразка 1943 року (7,62×39 мм) з такими типами куль:[7]

• звичайна зі сталевою серцевиною призначена для ураження живої сили противника, розташованого відкрито або за перешкодами, що можна пробити кулею. Оболонка — сталева плакірованна томпаком, сердечник — сталевий, між оболонкою і сердечником — свинцева сорочка. Не має відмітною забарвлення.
• трасуюча призначена для цілевказівки і коректування вогню на відстань до 800 м, а також ураження живої сили противника. Серцевина складається зі сплаву свинцю з сурмою, за ним знаходиться стаканчик з запресованим трасуючим складом. Колір кулі — зелений.
• бронебійно-запальна призначена для запалювання горючих рідин і ураження живої сили, яка знаходиться за легкоброньованими укриттями на відстанях до 300 м. Оболонка — з томпаковим наконечником, серцевина — сталева зі свинцевою сорочкою. За серцевиною в свинцевому піддоні знаходиться запальний склад. Колір головної частини — чорний з червоним пояском.
• запальна призначена для займання горючих рідин в залізних баках товщиною до 3 мм, легкозаймистих матеріалів на відстанях до 700 м і цілевказівки на відстанях до 700 м. Запальний склад знаходиться між оболонкою (з томпаковим наконечником) і сталевою серцевиною, сорочка — сталева. За серцевиною і сорочкою знаходиться стаканчик з трасуючим складом. Колір головної частини — червоний.

Робота автоматики РПД заснована на використанні енергії порохових газів, відведених з каналу ствола. При пострілі частина порохових газів, що виштовхують кулю, прямує через отвір у стінці ствола в газову камору, тисне на передню стінку газового поршня, відкидаючи поршень з рамою затвора і затвором в заднє положення. Затвор відкриває канал ствола, рама затвора стискає зворотно-бойову пружину. Відбувається витяг з набійника гільзи і її викидання назовні. Механізм подачі просуває стрічку і подає новий набій, який опиняється навпроти поздовжнього вікна приймача.

Якщо спусковий гачок залишається натиснутим, то затворна рама не зупиняється в задньому положенні, а просувається вперед під дією зворотного механізму. Затвор виштовхує з стрічки новий набій, досилає його в набійник і закриває канал ствола. Відбувається замикання затвора бойовими упорами, що входять в бойові уступи ствольної коробки, після чого стійка затворної рами б'є по ударнику. Бойок ударника розбиває капсуль набою. Відбувається постріл, і робота автоматики повторюється.

РПД в Музеї Армії Оборони Ізраїлю, Тель-Авів.

Неповне розбирання РПД проводиться для чищення, змащення й огляду в такому порядку:

1. установка кулемета на сошку, відкриття кришки ствольної коробки, відведення затворної рами в заднє положення, перевірка відсутності набою в набійнику спуск рами затвора з бойового взводу;
2. відокремлення шомпола;
3. витягнення пенала з приладдям;
4. витяг поворотного механізму;
5. відділення спусковий рами;
6. відділення рукоятки перезарядження;
7. відділення рами затвора;
8. відділення затвора від затворної рами.

Збирання після неповного розбирання проводиться в такому порядку:

1. приєднання затвора до затворної рами;
2. приєднання рами затвора до ствольної коробки;
3. приєднання рукоятки перезарядження;
4. приєднання спусковий рами;
5. вставка поворотного механізму в приклад;
6. закриття кришки ствольної коробки;
7. приєднання шомпола;
8. зборка приналежності;
9. перевірка правильності складання.

Повне розбирання РПД проводиться для чищення при сильному забрудненні, після знаходження кулемета під дощем або в снігу, при переході на нове мастило або ремонті в такому порядку:

1. неповне розбирання;
2. розбирання затвора;
3. відокремлення регулятора;
4. розбирання механізму подачі стрічки.

Збирання після повного розбирання проводиться в зворотному порядку.

Рекомендується влітку (при температурі вище 5 °C) використовувати рушничне мастило і лужний склад (для очистки від порохового нагару), а взимку (від +5 °C до −50 °C) — рідке збройове мастило (для змащення й очищення від нагару), ретельно видаливши (промивши всі металеві частини в гасі або рідкому рушничному мастилі, ретельно протерши ганчіркою чи клоччям, потім знову промивши і обтерши чистою ганчіркою) перед цим літнє мастило. Для зберігання на складі протягом тривалого часу кулемет рясно змащується сумішшю з 50 % гарматною й 50 % рушничного мастила, шляхом двократного опускання вичищених металевих частин у ванни з гарячим мастилом.[7]

З огляду на скрутне становище, в якому опинилась Україна під час збройної агресії з боку Російської Федерації, виникла потреба в модернізації РПД, що знаходились на військових складах України[9]. Один з варіантів модернізації, що отримав назву RPD Tactical Kit, був створений спільними зусиллями фахівців P1G-Tac та Zbroyar та представлений на виставці «Зброя та Безпека 2014». До складу комплексу входить[10][11][12]:

1. Телескопічний приклад;
2. Рейка Пікатіні на ствольній коробці для встановлення оптичного прицілу;
3. Накладка на цівку, на яку можна встановити ручки перенесення вогню, універсальні сошки, тактичні освітлювачі, лазерні цілевказівники;
4. Полум'ягасник.

• Ручний кулемет Калашникова
• Кулемет Дегтярьова Піхотний

• 7,62-мм ручной пулемёт Дегтярева (РПД). Наставление по стрелковому делу. М.: Воениздат. 1957.