Рігель

Видима зоряна величина Рігеля в середньому становить 0,14^m, що робить її сьомою за яскравістю зорею на небесній сфері, не враховуючи Сонця; він трохи тьмяніший Капелли. Рігель є нерегулярною пульсуючою змінною (0,05^m : 0,18^m). Хоча він має позначення Байєра β, однак майже завжди яскравіший за α Оріона — Бетельгейзе. З 1943 року спектр зорі використовувався як одна з базових точок для зоряної класифікації[2]. Рігель має показник кольору (B–V) −0,03, тобто він видається білим або трохи блакитним[3].

У північній півкулі його найкраще спостерігати взимку (найвище він піднімається вночі між 12 грудня та 24 січня)[4]. У південній півкулі Рігель є першою яскравою зорею сузір'я Оріон, коли воно починає підніматися над горизонтом[5]. В астрономічній навігації Рігель є однією з найважливіших навігаційних зір, оскільки він розташований поблизу екватора, тобто, видимий практично з усіх океанів світу (крім 8° довкола Північного полюса), яскравий та легко знаходиться.

Принаймні з 1822 року відомо, що Рігель є оптично-подвійною системою, це визначив Струве[9]. Супутник є досить яскравою зорею видимої зоряної величини +6,7; компоненти віддалені на 9,5 кутових секунд, що дозволяє їх відокремити в більшості аматорських телескопів[9]. Однак, значна різниця в яскравості ускладнює цю задачу для телескопів з апертурою менше 15 см[10]. З урахуванням відстані до Рігеля від Землі, відстань Рігеля B до головної зорі становить понад 2000 а. о. З часу відкриття супутника, орбітального руху виявлено не було, хоча обидві зорі мають схожий власний рух[9][11]. Якщо вони фізично пов'язані, їх мінімальний орбітальний період має становити бл. 18 000 років[12].

Вже в XIX ст. стало відомо, що Рігель B є тісною подвійною системою. До неї входять дві зорі головної послідовності спектрального класу B9, які перебувають на відстані 0,1—0,2" та обертаються з періодом 9,86 дня. Спекл-інтерферометрія 2009 року показала, що два майже ідентичні компоненти розділені 0,124"[13]. Обидві зорі мають видиму зоряну величину 7,6, а їхній орбітальний період становить бл. 63 років[12].

Ці дві зорі не достатні для компонентів оптичної подвійної зорі B та C, тому система може бути потрійною, справжній формат якої поки не визначено[14].

Зоря видимої зоряної величини +15,4 на відстані 44,6 кутової секунди на північ (1°) внесена до каталогів як компонент D системи, хоча поки не відомо, чи вона фізично пов'язана, чи це випадкове розташування[9].

Моравведжі з колегами визначили світність Рігеля A у 120 000 світностей Сонця[15]. Температура його поверхні становить близько 12 100 Кельвінів. Виміряний інтерферометром кутовий діаметр зорі, після коригування на затемнення краю, склав 7000275000000000000♠2.75±0.01 mas[16]. З урахуванням оцінки відстані до зорі, її радіус дорівнює 79 радіусам Сонця[15]. Норберт Пржибілла з колегами у 2006 р. використав атмосферне моделювання та отримав відстань до зорі у 360 ± 40 парсек, світність у 218 000 сонячних, масу у 21 ± 3 сонячних та радіус у 109 ± 12 сонячних[17]. Код CMFGEN — це атмосферний код, який використовується для визначення характеристик масивних зір з аналізу їх спектру та атмосфери. Використання цього методу дало Рігелю яскравість у 279 000 сонячних, радіус 115 сонячних та зоряний вітер у 671 080 миль на годину (майже 1,08 млн км/год)[18].

Рігель A — блакитний надгігант, в ядрі якого завершилось спалення водню; він залишив головну послідовність, поступово збільшуючи об'єм та яскравість під час руху по діаграмі Гершпрунга-Рассела. Пржибілла оцінює, що він втратив до 3 сонячних мас із початку свого формування зорею маси 24 ± 3 сонячних 7—9 млн років тому[17]. Колись він стане червоним надгігантом і врешті вибухне як наднова типу II[19]. Тому Рігель є одним із найближчих до Землі кандидатів у наднові[15].

Рігель є змінною зорею, але ця змінність є складною, спричиненою зоряними пульсаціями, схожими на пульсації Денеба, прототипу змінних типу α Лебедя. Варіації радіальної швидкості Рігеля показують, що зоря одночасно осцилює у принаймні 19 нерадіальних режимах із періодами від 1,2 до 74 днів[15]. Вона помітна серед інших блакитних надгігантів тим, що хоча джерелом її пульсацій є ядерні реакції у водневому шарі, який принаймні частково неконвективний, зоря також спалює гелій у ядрі[19]. Належність Рігеля до змінних типу α Лебедя була встановлена 1998 року Крістоффелем Велкенсом із колегами[20].

Відбивна туманність Відьмина голова.

Оскільки Рігель яскравий та рухається через ділянку туманності, він підсвічує декілька газопилових хмар у своєму оточенні, найбільш помітна серед яких IC 2118 (Відьмина голова)[11]. Рігель також асоціюється з туманністю Оріона, яка — хоча й розташована майже на одній лінії зору з зорею — від Землі віддалена на майже вдвічі більшу відстань. Попри відмінності у відстані, проекція руху Рігеля крізь космос у минулому повертає його близько до туманності. Тому Рігель інколи класифікують як віддалений член зоряної асоціації Оріон OB1, хоча він і значно ближчий до Землі, ніж інші члени асоціації. На схожій із Рігелем відстані розташовані Бетельгейзе і Саіф (κ Ori), хоча Бетельгейзе є зорею-втікачем зі складною історією й швидше за все початково сформувалась в основній частині асоціації[21].

Здається, супутники Рігель Ba, Bb та C всі мають схожий спектральний клас B та є зорями головної послідовності масою 3—4 M_☉, але їх характеристики точно не відомі[12].

• Каталог яскравих зір
• Рігель