Ріпецький Мирослав Теодорович

Мирослав Ріпецький (*13 червня 1889  р.— †29 квітня 1974 р., Хшаново, Польща) — греко-католицький священник (з 1921 р. був парохом у с. Лісок), митрат, польовий духівник Української Галицької Армії у 1919–1920 р. (капелан), просвітянин, журналіст, дослідник історії української культури та історії Церкви. Родом з Самбора, син о. Теодора Ріпецького, брати: Всеволод, Олександр, Степан Ріпецькі.

Мирослав Ріпецький
отець Мирослав
Народився 13 червня 1889(1889-06-13)
Самбір
Помер 29 квітня 1974(1974-04-29)[1] (84 роки)
Хшаново, Ґміна Елк, Елкський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Польща
Поховання
 : 
Діяльність капелан
Конфесія УГКЦ

Час боротьби за Україну

Після проголошення української держави М. Ріпецький займався громадською працею — був скарбником торговельної спілки «Власна Поміч» та ощадно-кредитового товариства «Надія». Весною 1919 р. відбув до Станіславова — взяти частину вкладеної готівки в банк — для потребуючих громадян. Тут відбулася його зустріч з польовим духівником УГА Миколою Їжаком. Останній заохотив М. Ріпецького перейняти душпастирське служіння у вишколі 1-го Корпусу УГА, приступив до капеланства в Камінці Струмиловій; вишколом корпусу опікувався сотник Фердинанд Балицький — колишній учитель у Самборі. В цьому часі займався М. Ріпецький і викладами з історії України — в Камінці Струміловій, опісля і в Буську. Початком серпня 1919 року служить польовим духівником 10-ї бригади 1-го корпусу УГА. З бригадою перейшов він похід проти більшовицьких військ — від здобуття Вінниці, через Калинівку, Козятин, Бердичів, Брусилів, Ходарків над ріку Ірпінь. Опис цього походу Ріпецьким був видрукуваний в перемиському тижневику «Бескид».

Душпастир Мирослав Ріпецький

Парафіяльна служба в Україні
Церква Іоанна Хрестителя в Лісках. Фото 2020 р.

Прибувши в с. Ліски село в Польщі, в історичній Холмщині, в гміні Городло Грубешівського повіту Люблінського воєводства з дружиною Євгенією з роду Смулка, одразу зайнявся відродженням парафії та села. Почав реставрувати у Лісках церкву, а в наступні роки — в селах Переводові та Костяшині. За його душпастирювання дають початок «Просвіті», «Кооперативу», товариству «Союз українок»; організують церковний хор, велику бібліотеку, включають в релігійно-культурне життя дітей і молодь.

Підпільне душпастирство в Польщі

У 1947 р. переселений разом з парафіянами до Польщі в рамках злочинної акції «Вісла», зразу розпочав підпільне душпастирство і 10 років був єдиним українським священиком на Мазурах (Східна Пруссія, сьогодні Вармінсько-Мазурське воєвідство), куди приїжджали вірні з цілої Польщі: там довідувалися, що в Хшанові біля Елку отець Мирослав Ріпецький править греко-католицькі богослуження і навіть з дальших місцевостей почали з'їжджатися на свята. За діяльність у релігійно-культурному та суспільно-громадському житті душпастир був засуджений на три роки ув'язнення.

Історично-культурна праця

Діяч повітового УСКТ в Елку та гуртка в Хшанові[2]. Автор численних статей і книг, зокрема 9 випусків під назвою «Сторінки з історії Української Церкви й культури» (у 1952–1969 рр.).

Вшанування пам'яті
Поховання о. Мирослава Ріпецького та його дружини Євгенії на старому греко-катролицькому цвинтарі в с. Ліски. Фото 2020 р.

Посмертно перепохований з дружиною у рідних Лісках на колишньому греко-католицькому цвинтарі (50.501850, 023.927844)[3]. Рішенням гуровської Міської ради (м. Гурово-Ілавєцьке) ім'я о. Мирослава Ріпецького надано вулиці, оскільки «українська громада зробила багато доброго для міста й околиці».

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Парнікоза, Іван. УСКТ-ОУП в Ельблонгу: факти, люди, локалізації. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020.
  3. Парнікоза, Іван. Ліски с. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 25.08.2020 р..

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.