Ріп'янка

Стосовно першої письмової згадки про село, то серед науковців і краєзнавців є різні твердження. Так, Петро Сіреджук у праці «Першовитоки Прикарпаття» стверджує, що  Ріп'янка вперше згадується в 1627 році. Водночас Роман Процак датує першу письмову згадку про село 1629 роком, а професор В.Грабовецький — 1631 роком, посилаючись на літопис, в якому говориться, що «року Божого 1631 орда Менглі-Гірея спалила Тисменицю, Галич і села на південь від Калуша — до річки Лімниці. Потерпіли Боднарів, Вістова, Мислів і Ріп'янка...».

Жителі села брали участь у народному повстанні 1648 року[1]. Ріпянська церква святого Миколая згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку).

Село з корчмою згадується в люстрації 1765 року.

У «Йосифінській метриці» за 1787 р. сказано, що в селі є церква Св. Миколая (збудована в 1738 р.), млин, тартак, дві корчми, склеп харчовий. З 1848 року в селі діє школа. В 1880 році було 499 жителів у селі та 21 на прилеглій території (476 греко-католиків, 30 римо-католиків і 12 юдеїв; 487 українців, 28 поляків, 5 німців), церква (парохія знаходилась у селі, до неї входили також Мислів і Яворівка), школа[2]. 7 листопада 1911 року почала діяти читальня «Просвіти». Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у ріп'янській церкві 5 дзвонів діаметром 65, 45, 35, 26, 15 см, виготовлених у 1895 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[3]

У 1919 році Галичина знову опинилася під польською окупацією. Розпочалися нові порядки, нові реформи, зокрема, місцева двокласова школа стала утраквістичною (двомовною), де українській мові залишалася лише одна година на тиждень. Такою відмовою землякам від української мови себе зганьбив себе тодішній сільський війт[4]. Село належало до Підмихайлівської гміни. У 1929 році збудовано нове шкільне приміщення і в 1933 р. у школі навчалося 127 дітей, у 1938 р. — 152 учні. У селі функціонувала читальня «Просвіти» (при якій створено чоловічий хор під керуванням Костя Новицького), кружок «Рідної школи», осередок «Союзу Українок», кооперативні спілки «Єдність» та «Споживча спілка», продуктова крамниця, пилорама, корчма і млин. За відзначення членами «Просвіти» 20-ї річниці ЗУНР Калуське повітове староство ледь не заборонило діяльність осередку.

У 1939 році в селі проживало 810 мешканців (765 українців, 15 поляків, 25 латинників і 5 інших національностей)[5]. Село належало до ґміни Подміхалє Калуського повіту Станіславського воєводства.

У 1939 р. українців мобілізовано в польську армію і кинуто під гусениці німецьких танків. Тим часом у Західну Україну прийшла Червона армія і наступні два роки проводилась «радянізація», зупинена приходом мадярів, а за ними — німців.

Війтом села в 1941-1944 рр. був Іван Мельник (Маринин), який після повернення «совітів» був заарештований і загинув у концтаборі.

У листопаді 1941 р. нацисти запровадили так званий «баундінст» — обов'язкові трудові табори, де кожна фізично здорова особа чоловічої статі повинна відпрацювати один місяць, а якщо мав порушення, то термін могли продовжити й до шести місяців, або відсилали до концтабору чи на роботи в Німеччину. На вимогу влади війт Іван Мельник змушений був надати списки ріп’янських хлопців 1922-1923 років народження. їх відправили на комісію до Калуша, а звідти, фізично здорових, — до трудових таборів. Із ріп'янчан у «баундінстах» працювали: Михайло Андрухів, Петро Якимів, Дмитро Артемович, Михайло Михайлюк, Петро Данів та інші. Окремі з них працювали на відбудові зруйнованого мосту через річку Лімницю у Вістовій, інші — у Брошневі на деревообробному комбінаті. Нацистські окупанти розпочали добровільно-примусові вивезення працездатного населення на роботи до Німеччини та в окуповані ними країни Західної Європи. Із села Ріп’янка на примусові роботи були вивезені Осафат Дзундза, Микола Дзундза, Дмитро Іванишин, Василь Дзундза, Анна Борецька та інші. Опір окупантам вилився у створення Української Народної Самооборони, на базі якої надалі організована УПА.

27 липня 1944 року село було захоплено радянськими військами. Зразу, як і на початку війни, розпочалася насильна мобілізація до Червоної армії. УПА почала боротьбу і проти нових окупантів. 27 листопада 1944 р. в с. Ріп’янка Калуського району пройшла «велика облава» чекістів. Село було оточене великою кількістю військ НКВД. Це був запланований арешт багатьох жителів Ріп’янки — прихильників ОУН-УПА. Того дня були заарештовані: Ганна Боднар, Михайло Бялик, Палагея Круковська, Іван Луцький, Анастасія Лешко, Михайло Мельник та інші жителі села.

6 січня 1945 року курінь командира Різуна зліквідував у с. Ріп’янці більшовицьку залогу, загинули 120 чекістів[6]. 21 грудня відбувся бій на полі між Ріп’янкою і Яворівкою відділу УПА та облавниками з Калуша. Повстанцями здобуто трофеї — кріси та уніформи.

В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Ріп'янці — з 300 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші, 46 — в Мислові, 300 — в Яворівці і т. д.).

В 1946 р. в околиці с. Ріп’янка Калуського району відбувся бій між двома чотами куреня «Дзвони» та облавниками НКВД із гарнізону м. Калуша.

У травні 1949 р. повстанці двічі нищили телефонні лінії сільських рад в селах Ріп’янка, Тужилів, Добровляни і Кропивник Калуського району.

25 лютого 1950 р. о 22 год. збройною боївкою повстанців знищені списки виборців, розбито телефонний апарат і скло у вікнах сільради.

Загиблі

Із села до радянської армії (в червні 1941 р. та в серпні-вересні 1944 р.) були мобілізовані й загинули:

1.               Бедрій Іван Федорович, 1912 р. н., рядовий, загинув у бою 12.02 1945 р. Похований на висоті «Безіменна» в районі м. Кросно, Польща.

2.               Боднар Василь Андрійович, 1917 р. н., мобілізований у 1940 р.,рядовий, загинув 20.ХІІ. 1943 р. Похований у с. Горяне, Вітебської обл., Білорусь.

3.               Боднар Микола Іванович, 1905 р. н., рядовий, пропав безвісти у жовтні 1944 р.

4.               Дзундза Михайло Савич, 1912 р. н., рядовий, пропав безвісти 19.11.1944 р.

5.               Іванишин Олексій Олексійович, 1917 р. н., рядовий, пропав безвісти у жовтні 1944 р.

6.               Іваськів Микола Романович, 1912 р. н., рядовий, мобілізований у червні 1941р., помер від ран 10.07 1941 р. Похований у с. Івахнівці, Чемеровецького району, Хмельницької області.

7.               Смук Микола Олексійович, 19?? р. н., мобілізований у червні 1941р., рядовий. Подальша доля невідома.

8.               Смук Олексій Олексійович, 1919 р. н., рядовий, пропав безвісти 18.02.1945 р.

9.               Шумський Андрій Васильович, 1917 р. н., мобілізований у 1941 р., рядовий. Пропав безвісти у жовтні 1944 р.

10.             Яковишин Йосип Іванович, 1922 р. н., рядовий, помер від ран 27.02.1945 р. Похований у м. Бельсько-Бяла, Бельське воєводство, Польща.

 Хронологія повстанської боротьби

До середини 50-х років на території Прикарпаття тривав збройний опір більшовицькому режиму. У цій боротьбі безпосередньо брала участь значна частина населення. Багато із них загинули в боях із військами НКВС, а ще більше зазнали репресій, як члени сімей учасників збройного руху. Із жителів с. Ріп’янки загинули в рядах УПА:

1.                 Боднар Василь Павлович, 1894 р.н.,зв'зковий УПА (псевдо «Старий» загинув під час облави в 1947 р. у Ріп'янці.

2.                 Боднар Дмитро Миколайович, 1926 р.н., стрілець Української Народної Самооборони (псевдо «Горобець»), розстріляний ковпаківцями в 1943 р. біля с. Ріп'янки.

3.                 Боднар Михайло Іванович, 1913 р.н., стрілець УПА (псевдо «Бадьо»), загинув у 1950 р. неподалік Ріп'янки.

4.                 Бялик Василь Миколайович, 1913 р. н., стрілець куреня Гамалії (псевдо «Данко»), загинув 1 листопада 1944р. у Чорному лісі.

5.                 Дзундза Василь Васильович, 1911р. н., стрілець куреня Гамалії (псевдо «Стріла»), загинув восени 1944 р. біля с. Грабівка Калуського р-ну.

6.                 Круковський Михайло Васильович, 1930 р.н., стрілець боївки Служби безпеки (псевдо «Юнець»), загинув у бою 8. 01. 1950 р. біля с. Ріп'янка.

7.                 Новицький Дмитро Юрійович, 1912 р. н., провідник Калуського або Перегінського (?) районного проводу ОУН, псевдо «Карпо», загинув у 1948 р. в с. Угринів Середній.

8.                 Сисак Дмитро, 1913 р. н., стрілець куреня Гамалії (псевдо «Явір»), загинув 01.11 1944 р., під час облави в Чорному лісі.

Крім того неподалік села загинули під час облави:

9 лютого 02.1950 р. — Калиній Михайло Юрійович, (1910 р.н.), уродженець с.Сваричева Рожнятівського р-ну, провідник Калуського районного проводу ОУН, псевда «Дуб», «Смолоскип».

В жовтні 1945 р. — Криса Володимир, 1923 р.н., уродженець с. Залуква Галицького р-ну, провідник Юнацтва ОУН Калущини (1944 - 1945 ), псевдо «Гордієнко».

За причетність до ОУН та УПА до позбавлення волі від 10 до 25 років у виправно-трудових таборах (ВТТ), були засуджені судом і військовим трибуналом такі мешканці Ріп'янки:

1.               Боднар. Ганна Василівна, 1921 р. н., заарештована 27.11.1944 р. за зв'язки з УПА (псевдо «Нуся»), 23.02.1945 р. засуджена на 15 років ВТТ і 5 років позбавлення громадянських прав. Реабілітована 31.07. 1994 року.

2.               Боднар Михайло Андрійович, 1928 р. н. заарештований 27.11.1944 р. за причетність до УПА (псевдо «Комар»), 1923 р. засуджений на 10 р. ВТТ. Реабілітований 04.11.1991 р.

3.               Боднар Михайло Якимович, 1899 р. н., заарештований 27.11.1944 р. за зв'язки з УПА (псевдо «Дід»), 08.02. 1945 р. засуджений на 10 років ВТТ. Подальша доля невідома.

4.               Бялик Михайло Миколайович, 1928 р. н., заарештований 27.11.1944 р. за зв'язки з ОУН, 23.02.1945 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 31.07. 1991р.

5.               Гулимчук Мар'ян Васильович, 1931 р. н., заарештований 25.06.1951 р. за зв'язки з УПА, 26.08.1952 р. засуджений на 25 років ВТТ. Реабілітований 01.01.1993 р.

6.               Дзундза Іван, 1926 р. н., заарештований 1950 р. за зв'язки з УПА, виселений в 1951 р. до Томської області. Звільнений в 1959 р. Загинув трагічно по поверненню додому в 1959 р.

7.               Дзундза Микола Миколайович, 1915 р. н., заарештований 20.11.1944 р. за причетність до УПА (псевдо «Граб»), 23.02.1945 р. засуджений на 15 років ВТТ. Загинув у концтаборі. Місце поховання невідоме. Реабілітований 26.07.1991 р.

8.               Дзундза Параска Миколаївна, 1924 р. н., заарештована 02.12.1944 р. за зв'язки з ОУН (псевдо «Надія»), 1923 р. засуджена на 10 років ВТТ. Реабілітована 27.04.1989 р.

9.               Іванишин Йосип Юрійович, 1899 р. н., заарештований 13.02.1946 р. за зв'язки з ОУН, 07.06.1946 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 22.11.1993 р.

10.             Іваськів Іван Іванович, 1903 р. н., заарештований 20.04.1946 р. за зв'язки з ОУН (псевдо «Боян») 17.05.1946 р., засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 09.11.1993 р.

11.             Іваськів Михайло Васильович, 1919 р. н., заарештований 19.11.1944 р., за причетність до УПА (псевдо «Вовк»), 23.02.1945 р. засуджений на 10 років ВТТ. Загинув у колонії. Реабілітований 04. 09. 1991 р.

12.             Каблак Марія Олексіївна, 1927 р. н., заарештована р. за зв'язки з ОУН (псевдо «Мотря»), 23.02.1945 р. засуджена на 15 років ВТТ. Реабілітована 31.07.1991 р.

13.             Каблак Михайло Петрович, 1901 р. н., заарештований 19.10.1950 р. за зв'язки з ОУН, 08.02.1951 р. засуджений на 25 років ВТТ. Реабілітований 27.09.1992 р.

14.             Каблак Роман Федорович, 1893 р. н., заарештований 13.02.1946 р. за зв'язки з ОУН, 07.06.1946 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 21.10.1993 р.

15.             Круковська Палагея Йосипівна, 1927 р. н., заарештована 27. 11. 1944 р. за зв'язки з УПА, 23. 02 .1945 р. засуджена на 15 років ВТТ. Реабілітована 31.07.1991р.

16.             Круковський Дмитро Йосипович, 1930 р. н., заарештований 25. 06. 1951 р. за зв'язки з ОУН, 26. 08. 1952 р. засуджений на 25 років ВТТ. Реабілітований 10.01.1993 р.

17.             Лавринів Іван Іванович, 1903 р. н., заарештований 28.03. 1946 р. за зв'язки з ОУН, 30.06.1946 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 13.02.1992 р.

18.             Лешко Анастасія Миколаївна, 1901 р. н., заарештована 27.11.1944 р. за допомогу УПА, 23.02.1945 р. засуджена на 15 років ВТТ. Реабілітована 31.07.1991р.

19.             Луцький Іван Гнатович, 1915 р. н., заарештований 27.11.1944 р. за причетність до УПА (псевдо «Дуб»), 23.02.1945 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 04.09.1991 р.

20.             Мельник Володимир Михайлович, 1929 р. н. (народився у Ріп'янці, проживав у Городенці), заарештований 14.07.1951р. за причетність до ОУН, 26.08.1952 р. засуджений на 25 років ВТТ. Реабілітований 04.11.1992 р.

21.             Мельник Ганна Дмитрівна , 1926 р. н., заарештована 06.11.1945 р. за причетність до ОУН (псевдо «Олюся»), 27.02.1946 р. засуджена на 10 років ВТТ. Реабілітована 13.03.1992 р.

22.             Мельник Микола Іванович, 1913 р. н., заарештований 26.07.1945 р. за причетність до ОУН (псевдо «Скорий»), засуджений на 20 років ВТТ. Реабілітований 03.11.1992 р.

23.             Мельник Михайло Антонович, 1901 р. н., заарештований 20.11.1944 р. за причетність до УПА (псевдо «Охота»), 23.02.1945 р. засуджений на 20 років ВТТ. Реабілітований 04.09.1991 р.

24.             Мельник Михайло Семенович, 1897 р. н., заарештований 27.11.1944 р. за зв'язки з УПА, 08.02.1945 р. засуджений до ВТТ.Загинув 13.04.1945 р. Місце поховання невідоме.

25.             Михайлів Палагея Миколіївна, 1926 р. н., заарештована 27.11.1944 о. за причетність по УПА псевдо «Ластівка»).23.02.1945 засуджена на 15 років ВТТ. Реабілітована 31.07.1991 р.

26.             Рижак Микола Юстинович, 1903 р. н., заарештований 20.11.1944 р. за причетність до ОУН (псевдо «Левко»), 23.02.1945 р. засуджений на 20 років ВТТ. Реабілітований 04.09.1991 р.

27.             Смук Микола Олексійович, 1908 р. н., заарештований 27.11.1944 р. за причетність до УПА (псевдо «Осика»), 23.02.1945 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 04.09.1991 р.

28.             Суслик Євдокія Пилипівна, 1907 р. н., заарештована 17.10.1945 р. за причетність до ОУН, 18.05.1946 р. засуджена на 10 років ВТТ. Реабілітована 09.08. 1996 р.

29.             Яковишин Антон Іванович, 1925 р. н., заарештований 05.05.1951 р. за причетність до УПА (псевдо «Дуб»), 20.07.1951 р. засуджений на 25 років ВТТ. Реабілітований 12.11.1993 р.

30.             Яремій Іван Григорович, 1899 р. н., (народився у Ріп'янці, проживав у Биткові Надвірнянського р-ну), заарештований 31.10.1948 р. за зв'язки з ОУН (псевдо «Їжак»), 27.04.1949 р. засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований 22.06.1994 р.

26 червня 1950 року в селі примусово утворений колгосп, який отримав назву «8 березня». Першим головою колгоспу був Мельник С.М. 19 серпня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 303 затверджено утворення колгоспу, куди загнали 153 селянські господарства. А 26.02.1951 райвиконком прийняв рішенням № 74 про виселення села в південні області, звідки з часом більшість повернулись.

29 травня 1959 року помер отець Юліан Бачинський, який був сільським парохом з 1927 року[7].

З 1963 по 1996 роки землі с. Ріп'янки входили до радгоспу «Калуський». У 1976 р. збудоване сучасне приміщення школи.

У 1980-ті роки запрошені художники таємно реставрували церкву. Малярів закривали у храмі, а люди по черзі приносили їм їсти. Районна влада хотіла влаштувати замість церкви музей, але люди не дали цього зробити. Коли в 1989 р. вийшла з підпілля УГКЦ, селяни домоглися повернення церкви греко-католицькій громаді.

Замість радгоспу утворена колективна селянська спілка «Луква» (01.03.1996-08.06.2000); яку змінило Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Луква» (08.06.2000-?).

У 2009 році школа стала з 9-річної 11-річною, оновлено дах і відремонтовано зовні та зсередини. У 2013 році проведено енергозберігаюльну реконструкцію системи опалення[8].