Сайґо Цуґуміті

Сайґо́ Цуґумі́ті (яп. 西郷従道, さいごうつぐみち; 1 червня 1843 — 18 липня 1902) — японський політичний і державний діяч, військовик. Офіцер Імперської армії та Імперського флоту Японії, маршал Імперського флоту. Учасник громадянської війни Босін (1868—1869) і Південно-західно війни (1877), командувач Тайванським походом (1874). Голова Відділу освоєння Півночі (1874), міністр культури (1878), міністр армії (1878—1880, 1896), міністр сільського господарства і торгівлі (1881—1884). 1-й, 3-й і 6-й міністр флоту Японії (1885—1886, 1887—1890, 1893—1898). Міністр внутрішніх справ (1890—1891, 1898—1900). Маркіз, ґенро. Молодший брат Сайґо Такаморі.

Сайґо Цуґумічі

Період Едо • Мейдзі
Народився 1 червня 1843 (Каґошіма)
Помер 18 липня 1902 (Токіо)
Доросле ім'я Сінґо[1]
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Сацума-хан
Ранги 1-й молодший
Титули маршал, маркіз, ґенро
Посади голова відділу освоєння (1874)
міністр культури (1878)
міністр армії (1878—1880, 1896)
міністр сільського господарства і торгівлі
(1881—1884)
міністр флоту
(1885 — 1886, 1887—1890, 1893—1898)
міністр внутрішніх справ
(1890—1891, 1898—1900).

Біографія

Сайґо Цуґумічі народився 1 червня 1843 року в південнояпонському уділі Сацума-хан, в самурайській родині. В юності, разом із братом, він брав участь в громадському русі за повалення сьоґунату Токуґава і реставрації Мейдзі 1868 року. В ході громадянської війни Босін 1868—1869 років Цуґумічі командував підрозділами Імператорських урядових військ[2].

1869 року Цуґумічі, спільно із Ямаґатою Арітомо, вирушив до Європи, де вивчав військовий устрій європейських країн. Після повернення на батьківщину він був одним із головних організаторів і модернізаторів Імперського флоту Японії[2].

1873 року Цуґумічі став заступником міністра армії, а за рік отримав звання генерал-лейтенанта. 1874 він року самовільно санкціював каральний похід японських військ на Тайвань, чим спровокував конфлікт між Японією і китайською династією Цін[2].

1877 року, під час Південно-західної війни, Цуґумічі відмовився пристати на бік повстанців, якими командував його старший брат Такаморі, і керував урядовими частинами, які взяли участь у придушення антиурядових виступів. 1878 року, за заслуги перед троном, його було призначено міністром культури й армії, а з 1881 року — міністром сільського господарства й торгівлі. 1884 року, Цуґумічі прирівняли до титулованої шляхти кадзоку, надавши титул графа[2].

1885 року, з постанням Кабінету міністрів Японії, Цуґумічі увійшов до складу першого уряду Іто Хіробумі, в якому отримав портфель міністра флоту. 1890 року, в кабінеті Мацукати Масайосі, він займав крісло міністра внутрішніх справ. Проте наступного року, через інцидент в Оцу, Цуґумічі був змушений подати у відставку. 1892 року йому надали титул ґенро[2].

В ході японсько-китайської війни 1894—1895 років Цуґумічі очолював міністерство флоту Японії. 1894 року його нагородили званням адмірала і дарували титул маркіза. За п'ять років Цуґумічі отримав найвищий військово-морський титул країни — маршала Імператорського флоту Японії[2].

Сайґо Цуґумічі помер 18 липня 1902 року в Токіо[2].

Див. також

Примітки
  1. 信吾, しんご.
  2. Сайґо Цуґумічі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література

Сайґо Цуґуміті // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.