Саломея Неріс

Народилася в родині заможних селян, у селі Кіршай (нині Маріямпольського повіту Литви). Найстарша з дітей, мала братів Броніуса, Віктора й сестру Онуту.

Батько Саломеї — Симон Бачинскас, був освічений чоловік, прихильний до соціалістичних ідей. Мати — Уршуле Бачинскене-Жемайтіте, як і всі її родичі, відзначалася побожністю, її брат вивчився на священика.

Саломея навчалася в середній школі в Альвіте, з 1918 року — в маріямпольській гімназії, з 1919 року — в гімназії у Вілкавішкісі. У цьому навчальному закладі діяла литовська католицька молодіжна організація, до якої вступила Саломея Неріс. Часто відвідувала шкільні вечори, на яких читала уривки ліричної прози та вірші. 1924 р. вступила в каунаський Литовський університет на факультет теології й філософії. Вивчала литовську літературу, німецьку мову та літературу, педагогіку й психологію. У 1928 р. закінчила університет. Викладала німецьку мову в гімназії в місті Лаздіяй. 1929 року, навчаючись у Відні, Неріс закохалася в Броніуса Зубріцкаса — литовця, студента-медика, прихильника соціалістичної ідеології, й відтоді стала поділяти його погляди. З 1931 року жила в Каунасі, давала уроки, робила переклади й редагувала видання литовських казок. Там вона зійшлася з так званими третьофронтівцями — письменниками лівої й прокомуністичної орієнтації, зокрема з Казисом Борутою й Антанасом Венцловою.

1928 року вона сконтактувалася з підпільним осередком литовського комсомолу в каунаському університеті, в 1931-му стала зв'язковою Комінтерну (псевдонім «Вірвіча», лит. Virvyčia), e 1934—1936 роках забезпечувала контакт із підпільною комуністичною газетою «Жямайтійос теса», а в 1936—1937 рр. — з керівниками комуністичних партій Литви і Польщі в Парижі[1].

У 1934–1936 рр. Саломея Неріс вчителювала в жіночій гімназії в Паневежисі. 1936 року вийшла заміж за архітектора і скульптора Бернардаса Бучаса і до 1937 р. жила в Парижі. Повернувшись на батьківщину, працювала в каунаській

Меморіальний будинок-музей (Каунас).

гімназії. Народила сина Саулюса (1937—2007). В 1940 році разом із іншими депутатами Народного сейму — письменниками Л. Гірою, Ю. Палецкісом, П. Цвіркою — належала до так званої повноважної делегації, яка подала прохання Верховній Раді СРСР про прийняття Литви в склад Радянського Союзу. У 1941 році стала депутатом ВР СРСР. Написала поему, що прославляла Сталіна, і вірші, що оспівували комуністичну партію і радянську владу, зокрема поэми «Шлях більшовика» і «Четверо» — про чотирьох литовських комуністів, розстріляних у 1926 році.

Під час lругої світової війни Саломея Неріс та її син перебували в евакуації в Москві, Пензі й Уфі. 1944 року поетеса повернулася в Литву, а 7 липня 1945 року померла в московській лікарні — від раку печінки. 9 липня її поховали біля Каунаського історичного музею, а в 1992 році перепоховали на Петрашунайському кладовищі в цьому ж місті. У Каунасі, в будинку, де поетеса мешкала у 1938—1941 роках, у 1962 році відкрили меморіальний музей Саломеї Неріс (філія Музею литовської літератури імени Майроніса).

1921 року відбувся дебют поетеси. Вона підписувала вірші як Людіте і Юрайте, а з 1923 року вживала псевдонім Саломея Неріс, який походить від назви литовської та білоруської річки Неріс (інші назви — Няріс, Вілія). З ним пов'язана прикра історія. Згодом, у 1940 році, Саломея дістала листа від своїх учнів, у якому вони назвали її зрадницею батьківщини й попросили не вживати цього псевдоніма. Тоді поетеса додала діакритичний значок над «е», і таким чином слово «Неріс» втратило прямий зв'язок із назвою річки.

1927 року вийшла у світ перша збірка віршів «Anksti rytą» («Рано-вранці»). Друга збірка «Pėdos smėly» («Сліди на піску», 1931) стала свідченням глибокої духовної кризи. Цього ж року Саломея Неріс почала друкуватись у прокомуністичній літературній газеті «Trečias frontas» («Третій фронт»). Там же опубліковано обіцянку поетеси працювати для комуністичного майбуття. Цю статтю написали головний редактор газети Костас Корсакас і критик Валдіс Драздаускас. Саму Неріс більше цікавила поезія як така, ніж політичні декларації.

Збірка «Per lūžtantį ledą» («По ламкій кризі», 1935) пройнята соціальними мотивами. Найкращу, як вважали читачі, критики й історики літератури, книжку «Diemedžiu žydėsiu» («Полином зацвіту», 1938) відзначено Державною літературною премією Литви. Саломея Неріс написала поеми-казки для дітей «Сирітка», «Егле – королева вужів» (1940). До радянського періоду належать збірки «Оспівуй, сердце, життя!» (1943) і «Соловей не може не співати» (1945). Поетеса переклала литовською мовою твори таких російських письменників, як Олександр Пушкін, Іван Тургенєв, Максим Горький, Володимир Короленко, Самуїл Маршак й Анна Ахматова. Окремі поезії Саломеї Неріс українською мовою переклали Павло Тичина, Леонід Первомайський, Валентин Бичко, Микола Терещенко, Ігор Муратов та інші. Видано такі її твори: «Поезії» (Київ, 1950), «Могутні імена» (Київ, 1952) і «Соловей не може не співати» (у книжці «Сузір'я», в. 22, Київ, 1985).

Поштова марка СРСР, присвячена Саломеї Неріс.

• Anksti rytą. — Kaunas, 1927. — 77p. «Рано-вранці»
• Pėdos smėly. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 61p. «Сліди на піску»
• Per lūžtantį ledą. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 48p. «По ламкій кризі»
• Mūsų pasakos / sp. paruošė S. Nėris. — Kaunas: Spindulys, 1934. — 160p. «Наші казки»
• Per lūžtantį ledą. — [Kaunas]: Sakalas, 1935. — 48p. «По ламкій кризі»
• Diemedžiu žydėsiu. — Kaunas: Sakalas, 1938. — 69p. «Полином зацвіту»
• Eglė žalčių karalienė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1940. — 107p. «Егле, королева вужів»
• Poema apie Staliną. — Kaunas: Spaudos fondas,1940. — 16p. «Поема про Сталіна»
• Rinktinė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1941. — 192p. «Вибране»
• Dainuok, širdie gyvenimą: eilėraščiai ir poemos. — Kaunas: Valst. l-kla, 1943. — 39p. «Оспівуй, сердце, життя!»
• Lakštingala negali nečiulbėti. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1945. — 109p. «Соловей не може не співати»
• Eglė žalčių karalienė. — [Kaunas]: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. — 96p. «Егле, королева вужів»
• Poezija: [2t.]. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. «Поезія»
• Našlaitė. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1947. — 48p. «Братки»
• Žalčio pasaka. — Chicago, 1947. — 112p. «Казка про вужів»
• Мой край. — Каунас, 1947. «Мій край»
• Rinktinė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1950. — 276p. «Вибране»
• Избранное. — Вильнюс, 1950. «Вибране»
• Eilėraščiai. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 84p. «Вірші»
• Poema apie Staliną. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 36p. «Поема про Сталіна»
• Pavasario daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1953. — 38p. «Весняна пісня»
• Стихотворения и поэмы. — Москва, 1953. «Вірші і поеми»
• Poezija. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1954. — 500p. «Поезія»
• Baltais takeliais bėga saulytė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1956. — 164p.
• Raštai: trys tomai. — [Vilnius]: Valst. grož. lit. l-kla, 1957. «Твори»
• Rinktinė. — Kaunas: Valstybinė pedagoginės literatūros leidykla, 1958. — 112p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
• Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1959. — 474p.
• Eglė žalčių karalienė: poema pasaka. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1961. — 51p. «Егле, королева вужів»
• Pavasaris per kalnus eina: eilėraščiai. — Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1961. — 511p.
• Стихи. — Москва, 1961. «Вірші»
• Biała ścieżka. — Warszawa: Państ. inst. wydawniczy, 1963. — 34p. «Біла стежка»
• Kur baltas miestas: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1964. — 143p. «Де біле місто»
• Rinktinė. — Kaunas: Šviesa, 1965. — 90p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
• Laumės dovanos. — Vilnius: Vaga, 1966. — 25 p. «Подарунки фей»
• Poezija: 2t. — Vilnius: Vaga, 1966. «Поезія»
• Keturi: poem. — Vilnius: Vaga, 1967. «Чотири»
• У родника. — Вильнюс: Вага, 1967. «Біля джерела»
• Лирика. — Москва: Художественная литература, 1971. — 230p. «Лірика»
• Poezija. — Vilnius: Vaga, 1972. — 2 vol. «Поезія»
• Negesk žiburėli. — Vilnius: Vaga, 1973. — 151p.
• Egle — zalkšu karaliene: poēma, латиською перекл. Daina Avotiņa. — Rīga: Liesma, 1974. — 58p. «Егле, королева вужів»
• Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Vaga, 1974. — 477p.
• Сквозь бурю. — Вильнюс, 1974. «Крізь бурю»
• Kaip žydėjimas vyšnios: poezijos rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1978. — 469p. «Як вишневий цвіт»
• Poezija: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1979. — 827p. «Поезія»
• Ветер новых дней: стихотворения. — Москва: Художественная литература, 1979. — 334p. «Вітер нових днів»
• Mama! Kur tu?: poem. — Vilnius: Vaga, 1980. — 38p. «Мамо! Де ти?»
• Nemunėliai plauks. — Vilnius: Vaga, 1980. — 201p. «Німанське вітрило»
• Negesk, žiburėli: eilėraščiai ir poemos. — Vilnius: Vaga, 1983. — 103p.
• Nedziesti, gaismehlit. — Riga: Liesma, 1984. — 129p. — латиський переклад
• Raštai: 3 volumes — Vilnius: Vaga, 1984. «Твори»
• Blue sister, river Vilija = Сестра голубая — Вилия. — Moscow: Raduga, 1987. — 261p. — англійською та російською. «Сестра блакитна — Вілія»
• Соловей не петь не может: стихи. — Вильнюс: Вага, 1988. — 160 с. — (Литовская поэзия)
• Эгле, королева ужей: російською перекл. M. Петров. — Вильнюс: Витурис, 1989. — 62p. «Егле, королева вужів»
• Wiersze wybrane, польською перекл. M. Stempkowska. — Kaunas: Šviesa, 1989. — 221p. «Вибрані вірші»
• Prie didelio kelio: eilėraščiai. — Vilnius: Lietuvos rašytojų s-gos l-kla, 1994. — 96p.
• Tik ateini ir nueini: rinktinė. — Vilnius: Alma littera, 1995. — 220p.
• Eglė žalčių karalienė. — Vilnius: Lietus, 1998. — 126p. «Егле, королева вужів»

• Korsakas K. Literatūra ir kritika. Vilnius, 1949.
• Kubilins V. Salomėjos Nėries lyrika. Vilnius, 1968.
• Sauka D. Salomėjos Nėries kūriba. 1924—1940. Vilnius, 1957.
• Venclova A. Salomėja Nėris. 1904—1945. // Nėris S. Poezija. T. 1. Kaunas: Valstybinė * grožinės literatūros leidykla, 1946.
• Viktorija Daujotytė. Salomėja Nėris: Fragmento poetika. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2005. ISBN 9986-39-345-0.
• Aleksandras Žalys. Salomėja Nėris — mūsų dvasios poetė. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 2005. ISBN 9955-18-015-3.
• Зелинский К. Саломея Нерис и литовская литература. // Литература народов СССР. М., 1957.
• Роставайте Т. Поэтесса литовского народа Саломея Нерис. М., 1955.

• Державна літературна премія Литви (1938)
• Сталінська премія першого ступеня (1947, посмертно) — за збірку віршів «Мій край» (1946)
• Орден Вітчизняної війни I ступеня
• Звання народної поетеси Литовської РСР (1954, посмертно)

Могила Саломеї Неріс.

• У Пензі, на будинку № 7, що на вулиці Карла Маркса, де Саломея Неріс мешкала у 1941—1942 роках, встановлено меморіальну таблицю.
• В Каунасі, в будинку, де поетеса жила в 1938—1941 роках, від 1962 року діє меморіальний музей Саломеї Неріс (філіал Музею литовської літератури імені Майроніса)[2].
• На честь поетеси названо вулиці у Москві[3], Каунасі, Клайпеді та Вільнюсі.
• 1946 року іменем Саломеї Неріс названо школу (нині гімназія) у Вільнюсі. 1974 року біля гімназії поставлено пам'ятник поетесі.
• Іменем Саломеї Неріс названо вантажний пароплав.
• У 1954 році, до 50-ліття від дня народження Саломеї Неріс, поштовим відомством СРСР випущено художню поштову марку, присвячену поетесі.

• Коротка біографія і список опублікованих творів^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Lithuanian Classic Literature Anthology: Salomėja Nėris (лит.)
• Salomėja Nėris (лит.)
• Biography of Salomeja Neris
• Salomėja Nėris (фр.)
• Poems by Salomėja Neris (англ.)