Салтикова Дівиця

Село засновано на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої не пізніше 1630 року. Заснували село Василь та Павло Солтики,[1] шляхтичі, що перейшли на службу до короля Речі Посполитої Владислава IV Вази з Московії, маючи там боярський титул. Заснуванню села передувало будівництво 1625 року нової магістралі воєводського значення — Ніжин-Чернігів.

З 1648 року населення села покозачилося і несло військово-охоронну службу. Інша частина поступово перетворилася на залежних селян.

З 1654 року — центр Салтиково-Дівицької сотні Ніжинського полку.

Значних руйнувань населений пункт зазнав 1663 року, коли польський король Ян II Казимир здійснив похід на території Гетьманщини, яка була розташована на колишніх землях Чернігівського воєводства Речі Посполитої[2].

Як згадує Літопис Самовидця:

«и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка дній достаючи. А же напотом люде в осаді сидячіе видят, же трудно видержати, бо юже місто доставали, тилко в самом замочку, — просили о милосердя. А любо обецали показати над ними милость, еднак же не додержали: бо упавши в замок, многих постинали, а иних в полон татаре побрали і внівец обернули.». Головним організатором і керівником захисту фортеці був Дівицький сотник Трокач.

З 1782 року полково-сотенний устрій ліквідовано.

Рід сотників Селецьких зберіг свої маєтки та вплив. Родині належало понад 1000 га орної землі та луків. Один з них Селецький Михайло Вікторович в 1907-15рр. був віце-губернатором Люблінської губернії. Інші представники колишньої сотенної старшини та їх нащадки також перетворились на поміщиків. Зокрема Шендюх та Лепський мали землі до 1000 га і лише третина земельних угідь належала селянам, з яких багато зовсім не мали земельних наділів. Населення займалося вирощуванням тютюну, який закупляли купці і відправляли на фабрики.

1859 року у козацькому та власницькому містечку Чернігівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1480 осіб (709 чоловічої статі та 771 — жіночої), налічувалось 177 дворових господарств, існували 2 православні церкви, базари 2 ярмарки на рік[3].

Станом на 1885 рік у колишньому козацькому та власницькому містечку Салтиково-Дівицької волості мешкало 2175 осіб, налічувалось 353 дворових господарства, існували православна церква, школа, 4 постоялих двори, 4 лавки, 13 вітряних млинів, 2 маслобійних заводи, відбувались базари по понеділках і 2 щорічних ярмарки[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2510 осіб (1246 чоловічої статі та 1264 — жіночої), з яких 2380 — православної віри[5].

З 1917 — у складі УНР.

2 листопада 1918 р. Салтиково-Дівицькій вищій початковій школі присвоєно ім'я Тараса Шевченка[6].