Андрієвський Степан Семенович

Степа́н Семе́нович Андріє́вський (Прокопович)  (1760, с. Салтикова Дівиця, тепер Чернігівської обл 19 грудня 1818, м. Астрахань, тепер Російська Федерація) лікар часів Російської імперії українського походження, науковець, державний діяч. Вперше в Російській імперії описав інфекційну хворобу сибірку, ввів термін «сибирская язва», який є визнаним лише в Росії, тоді як в світі хворобу називають «антракс». Був організатором i реформатором медичної справи в Росії. 

Степан Семенович Андрієвський
Ім'я при народженні Прокопович
Народився 1760
Чернігівська губернія
Помер 19 грудня 1818(1818-12-19)
Астрахань, Російська імперія
Підданство Російська імперія
Діяльність лікар
Відомий завдяки штаб-лікар, організатор і реформатор медичної справи в Російській імперії, астраханський цивільний губернатор
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
У шлюбі з Анастасія Іванівна Андрієвська (уроджена Волькевичева)
Нагороди

Життєпис

Народився в родині священика Семена Прокоповича. Уже в дитинстві перейшов на прізвище матері. У 1770-х pp. навчався у Києво-Могилянській академії. У 1778 р. вступив до Кронштадтської госпітальної школи, а потім перейшов до Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи, яку закінчив у 1780 р. у званні підлікаря.

З 1781 р. служив у Чернігівському легкокінному полку. У 1783 р. склав лікарський іспит i залишився прозектором при кафедрі професора М. Тереховського в Санкт-Петербурзькому медично-хірургічному училищі. Через хворобу виїхав до Чернігова, де працював лікарем. Склав один із перших в Україні медико-топографічних описів — «Обсервация (медико-топографические наблюдения) в Черниговской губернии» (1783). Повернувшись у 1786 р. до Санкт-Петербурга, недовго працював у Генеральному сухопутному госпіталі.

За дорученням Сенату вивчав спалах невідомої хвороби в Челябінському повіті Єкатеринбурзької провінції Уфимського намісництва, назвав захворювання «сибірською виразкою», у 1788 році довів її зоонозну інфекційну природу, встановив тотожність хвороби у тварин і людей, можливість її передачі від хворої тварини до людини, провівши на собі героїчний експеримент самозараження цією небезпечною хворобою.

3 1789 р. працював лікарем і викладачем анатомії, хірургії й «зовнішніх хвороб» Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи. Опублікував низку наукових праць: «О раке», «О костных опухолях», «О глистах», «О нагноении костей черепа», «О происхождении заразительной болезни» тощо.

У 1792 р. одержав призначення до Державної медичної колегії. До 1799 р. був першим i єдиним її постійним штатним членом. За цей час зробив вагомий внесок в управління медичною справою: склав «Инструкцию физикату» (1793). Разом з Ніконом Карпінським розробив положення «Об устройстве врачебных управ», перші нормативні документи губернських медичних закладів — «Об устройстве больниц по губерниям» i «О штате и содержании больницы на 50 кроватей» (обидві 1797), проект реорганізації Державної медичної колегії (1799), інструкції з санітарно-гігієнічного нагляду; вжив заходів для впорядкування роботи медичних ботанічних городів, у результаті чого в Росії почали виробляти ліки з власних лікарських рослин .

Активний учасник реформи вищої медичної освіти в Росії. На підставі власного досвіду та праць науковців-медиків, вихідців з України М. Тереховського, Нікона Карпинського, О. Шумлянського, Н. Амбодика-Максимовича, Д. Самойловича, О. Масловського — підготував разом з Я. Саполовичем «Предварительное постановление о должностях учащих и учащихся» (1795), яке лягло в основу першого положення про медично-хірургічні академії, створення яких ініціював Андрієвський.

Здійснював нагляд за будівництвом та обладнанням Санкт-Петербурзької медично-хірургічної академії, був її першим директором (18041808). Степан Андрієвський один із ініціаторів ідеї створення медико-хірургічної академії в Києві, де у 1802 р. було засновано медичний клас.

У 1808 році С. С. Андрієвському було присвоєно чин дійсного статського радника, після чого настала служба в Міністерстві фінансів, потім обіймав посади віце-губернаторів Гродненської та Київської губерній.

Протягом останніх семи років життя обіймав посаду астраханського цивільного губернатора. Багато уваги приділяв благоустрою міста, його санітарному стану, боротьбі з інфекційними хворобами, охороні здоров'я дітей.

Помер Андрієвський 19 грудня 1818 р. Похований в м. Астрахані.

Нагороди

Джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Києво-Могилянська академія в іменах, XVII—XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 36—37. 
  • Палкин Б. Н. Русские госпитальные школы XVIII века и их воспитанники. — М., 1959.
  • Палкин Б. Н., Андреевский С. С. (1760—1818). — М., 1986.
  • Оборин Н. А. Вклад воспитанников… академии в развитие отечественной медицины. В кн.: Очерки истории… медицинского образования… на Украине. — К., 1965. 
  • Андреевский Степан Семенович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Матовский, И. М. Челябинские страницы жизни Степана Андреевского / И. М. Матовский // Челябинск неизвестный: краевед. сб. / сост. В. С. Боже. — Челябинск, 1998. — Вып. 2. — С. 425—427.
  • Борисов, В. Г. Андреевский Степан Семенович : 210 лет медицинскому подвигу / В. Г. Борисов // Календарь знаменательных и памятных дат. Челябинская область, 1998 / сост. И. Н. Пережогина. — Челябинск, 1998. — С. 90-91.
  • Матовский, И. М. Научный и гражданский подвиг Андреевского Степана Семеновича на Южно-Уральской земле / И. М. Матовский // Выдающиеся представители научной, общественной и духовной жизни Урала: материалы IV регион. науч. конф., посвящ. 80- и 70-летию образования Урал. и Челяб. областей (15 — 16 янв. 2004 г.) / ЧГАКИ; сост. Н. А. Ваганова. — Челябинск, 2004. — С. 37-38. 
  • Шуляк, Е. В. История здравоохранения Южного Урала в персоналиях / Е. В. Шуляк // Челябинск в прошлом и настоящем: материалы III регион. науч. краевед. конф., 13 сент. 2006 г. / сост.: Н. А. Ваганова, Т. Ф. Берестова, Н. С. Рассказова; Челяб. обл. краевед. музей, Челяб. гос. акад. культуры и искусств. — Челябинск, 2006. — С. 205—212.
  • Лекарство от сибирской язвы было изобретено в Челябинске // 100 интересных фактов о Челябинской области / сост. А. Первухин. — Челябинск, 2013. — С. 124—125. 

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.