Сальта (провінція)

Са́льта (ісп. Salta) — провінція Аргентини, розташована на північному заході країни. Межує з провінціями Формоса на північному сході, далі за годинникової стрілкою: Чако, Сантьяго-дель-Естеро, Тукуман, Катамарка і Жужуй, на півночі межує з Болівією і Парагваєм, на заході з Чилі. Столиця провінції Сальта. Населення провінції — 1,215 млн мешканців[2], площа — 155 тис. км².

Сальта
  Провінція  

Salta

Герб Прапор
Столиця Сальта
Країна  Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Жужуй, Формоса, Чако, Сантьяго-дель-Естеро, Тукуман, Катамарка, II Регіон Антофаґаста, Тариха, Бокерон ?
Департаментів 23
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 1 215 207 (8-ма)
 - густота 7,81 (12-та)
Етнікон Salteño
Площа
 - повна 155 488 км² (6-та)
Висота
 - максимальна 6739 м
(Юяйяко)
 - мінімальна 1246 м
Часовий пояс UTC-3
ВВП 5,14 млрд. $
ІРЛП 0,817 (2010)[1]
Дата заснування 1814
Губернатор Хуан Мануель Уртубей
Вебсайт salta.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-A
Провінція Сальта на мапі Аргентини
Провінція Сальта на мапі Аргентини
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сальта

Географія

Територію провінції Сальта умовно поділяють на такі природні зони:

Найвищою точкою Сальти є вулкан Юяйяко (6739 м).

Більшість річок провінції входять до басейну Ла-Плати. Найважливішими річками є Пілкомайо, Бермехо і Хураменто. Завдяки присутності у провінції великої кількості річок, у першу чергу гірських, тут збудовано багато ГЕС, найбільшими з яких є Кабра-Корраль і Ель-Туналь. Окрім річок, у Сальта знаходиться багато озер, здебільшого солоних.

У провінції розташоване газоконденсатне родовище Кампо Дюран — друге за запасами газу в Аргентині.

Історія

Мапа Сальти початку XIX ст.
Місто Сальта на початку ХХ ст.
Мартін Мігель де Гуемес

Перші людські поселення на території сучасної провінції Сальта з'явилися близько 10 000 років до н. е. У XV ст. ці землі були заселені індіанцями умауака і діагітами. До 1480 року корінні мешканці були підкорені інками.

Першими європейцями, які побували тут, були Дієго де Альмагро (1535) і Дієго де Рохас (1542). У XVI—XVII ст. іспанці кілька разів намагалися заснувати поселення у Сальті, у цей час були створені міста Касерес (1566), Нуестра-Сеньйора-де-Талавера-дель-Естеко (1567), Мадрид-де-лас-Хунтас (1592), Талавера-де-Мадрид (1609), які були знищені або покинуті до 1692 року. Краще склалася доля міста Сан-Феліпе-де-Лерма-дель-Вальє-дель-Сальта, заснованого 16 квітня 1582 року, яка збереглося донині.

До 1776 року регіон входив до складу віце-королівства Перу, а згодом — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. З 1782 року Сальта входила до складу інтендантства Сан-Мігель-де-Тукуман, а з 1783 року — до інтендантства Сальта-де-Тукуман, столицею якого до 1792 року було місто Сальта. Частина сучасної території провінції входила до інтендантства Кордова-де-Тукуман.

1810 року уряд Сальти підтримав Травневу революцію і вислав підкріплення для Війська Півночі. Під час війни за незалежність Аргентини місто Сальта кілька разів потрапляло до рук військ роялістів: 29 січня — 10 березня 1812; 15 квітня — 4 травня 1817; у червня 1820; 7 червня — 14 липня 1821[3]. Під час окупації Сальти каудільйо Мартін Мігель де Гуемес організував партизанські загони, що боролися з роялістами. Ця боротьба отримала назву Війна гаучо. Атаки проіспанських військ продовжувалися до 1826 року.

Указом від 8 жовтня 1814 року інтендантство Сальта-де-Тукуман було поділене на провінцію Сальта, до якої входила також територія сучасного Жужуя і Тариха, й інтендантство Тукуман.

Після державного перевороту 26 серпня 1826 року Тариха відійшла до Болівії. 22 листопада 1834 року Жужуй було відокремлено від Сальти, хоча територія його сучасних департаментів Оран, Санта-Вікторія, Іруя, Рівадавія і Сан-Мартін залишалися у складі Сальти.

16 жовтня 1884 року були встановлені кордони між Сальтою і національними територіями Чако і Формоса, завдяки чому провінція розширилася на схід.

10 травня 1889 року було укладено договір з Болівією, за яким Аргентина відмовлялася від претензій на Тариху, натомість їй відходили землі Пуна-де-Атакама і Хунтас-де-Сан-Антоніо, які на той час контролювалися Чилі. 1899 року Чилі погодилось віддати 75 % цієї території.

9 січня 1900 року була створена національна територія Анди, яка згодом була поділена на три департаменти: Сускес, Пастос-Грандес і Антофагаста. 1902 року зі складу Сальти було виключено департамент Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес, який став столицею території Анди.

На межі XIX-ХХ ст. до Сальти прибула значна кількість іммігрантів з Сирії і Лівану.

1925 року прикордонне містечко Якуйба у Сальті було передане Болівії.

1943 року уряд припинив існування національної території Анди і приєднав департаменти Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес і Пастос-Грандес до провінції Сальта, утворивши сучасний департамент Лос-Андес.

12 серпня 1980 року були визначено кордон між Сальтою і Тукуманом.

Українські акценти

В провінції Сальта знімався фільм «Тарас Бульба» продукції США[4].

Економіка

Вікунья

Загалом Сальта одна з найбідніших провінцій в Аргентині, ВВП провінції становить приблизно 1 % від загальнонаціонального[5]. Основною проблемою Сальти є тіньова економіка й ухиляння від податків[6].

Основою економіки провінції є вирощування кіноа, тютюну, цукрової тростини, бананів, цитрусових, квасолі, винограду, перцю, картоплі і бавовнику

У скотарстві переважає вирощуванні великої рогатої худоби на рівнинах і кіз та вікунья у горах.

Гірничодобувна промисловість базується на видобутку нафти і газу. Є поклади золота, міді, свинцю, срібла, олова, літію, бури, але вони не розробляються.

Сальта — одна з найменш індустріалізованих провінції Аргентини. Основною галуззю місцевої промисловості є харчова: виробництво цукру, вина. Вино і цукор експортуються до США і Європи[7][8]. Також на півночі провінції є нафтопереробні заводи. Останнім часом почали розвиватися виробництва металокераміки, тканин і взуття.

Освіта

Освіта у провінції Сальта (2009)[9]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні82538 0661 992
 - державні74130 9601 588
 - приватні847 106404
 Початкові818175 57013 066
 - державні733151 69311 361
 - приватні8523 8771 705
 Середні938136 3504 009
 - державні840109 7082 879
 - приватні9826 6421 130
 Вищі[10]6725 200408
 - державні3612 959249
 - приватні3112 241159

Адміністративно-територіальний поділ

Мапа Департамент Площа (км²) Населення (2010)[11] Адміністративний центр
Анта 21.945 60.414 Хоакін-Віктор-Гонсалес
Качі 2.925 7.223 Качі
Кафаяте 1.570 14.582 Кафаяте
Столичний 1.722 535.303 Сальта
Серрільйос 640 35.579 Серрільйос
Чікоана 910 20.727 Чікоана
Хенераль-Гуемес 2.365 47.348 Хенераль-Гуемес
Хенераль-Хосе-де-Сан-Мартін 16.257 156.678 Тартагаль
Гвачіпас 2.785 3.193 Гвачіпас
Іруя 3.515 5.989 Іруя
Ла-Кальдера 867 7.841 Ла-Кальдера
Ла-Канделарья 1.525 5.724 Ла-Канделарья
Ла-Пома 4.447 1.794 Ла-Пома
Ла-Вінья 2.152 7.465 Ла-Вінья
Лос-Андес 25.636 6.126 Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес
Метан 5.235 40.300 Сан-Хосе-де-Метан
Молінос 3.600 5.625 Молінос
Оран 11.892 138.018 Сан-Рамон-де-ла-Нуева-Оран
Рівадавія 25.951 30.449 Рівадавія
Росаріо-де-ла-Фронтера 5.402 29.124 Росаріо-де-ла-Фронтера
Росаріо-де-Лерма 5.110 38.460 Росаріо-де-Лерма
Сан-Карлос 5.125 6.927 Сан-Карлос
Санта-Вікторія 3.912 10.318 Санта-Вікторія-Оесте

Галерея

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.