Санкт-Галлен

Санкт-Ґаллен[2] (нім. Sankt Gallen, алем. Sanggale [saŋ.ˈg̊ːalə], фр. Saint-Gall, італ. San Gallo) — місто в східній частині Швейцарії, столиця кантону Санкт-Ґаллен. Місто розташоване неподалік від Боденського озера, на висоті приблизно 700 метрів над рівнем моря і є одним з найвисокогірніших міст Швейцарії.

Санкт-Ґаллен
нім. St. Gallen
герб
Санкт-Ґаллен
Основні дані
47°25′24″ пн. ш. 9°22′38″ сх. д.
Країна Швейцарія
Регіон Санкт-Галлен
Столиця для Санкт-Галлен (кантон Швейцарії)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Госсауd, Герізау, Mörschwild, Untereggend, Wittenbachd, Eggersrietd, Gaiserwaldd, Steind, Teufend, Speicherd ?
Засновано 720-ті
Площа 39,41 км²
Населення 74,9 тис.чол. (2008)
Висота НРМ 675  м
Водойма Sitterd
Офіційна мова німецька
Міста-побратими Ліберець
Телефонний код (+41) 071
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів SG
GeoNames 7287240
OSM r1683941 ·R
Поштові індекси 9000-9029
Міська влада
Мер міста Thomas Scheitlind[1]
Вебсайт www.stadt.sg.ch
Мапа


 Санкт-Ґаллен у Вікісховищі

Виник довкола бенедиктинського монастиря св. Галла. Монастирські будівлі з барочним залом бібліотеки входять до складу світової спадщини ЮНЕСКО.

Місто засноване в VII столітті і є культурним та економічним центром східної Швейцарії. Сучасне місто включає до свого складу старий міський квартал (до 1798 — імперське місто і Республіка Санкт-Галлен) і низку навколишніх сіл (Хафнерсберг, Ротмонт, Бругга, Лахен, Санкт-Фіден тощо), що раніше належали до комун Штраубенцель і Таблат і включених до складу міста в 1918 році.

Герб міста Санкт-Галлен — зображення ведмедя, що стоїть на задніх лапах, із золотим намистом. Імператор Фрідріх III в 1475 році дозволив місту прикрасити ведмедя на міському гербі золотим намистом в подяку за підтримку у війнах з Бургундією[3].

Географія

Місто розташоване в долині річки Штайнах, що впадає в Боденське озеро, між двома паралельними височинами Розенберг на півночі і Фройденберг на півдні. При сприятливих погодних умовах з пагорбів Фройденберг, де розташована приміська зона відпочинку, відкривається вид на Боденське озеро і південь Німеччини.

Через специфічний рельєф Санкт-Галлен називають «містом тисячі сходів», оскільки безліч сходів ведуть з центру міста до Розенбергу і Фройденбергу.

Велика частина міста побудована на нестійкому торф'яному ґрунті з близьким заляганням ґрунтових вод. Тому багато будівель у центрі міста (в тому числі головний вокзал і поштамт) побудовані на дубових палях.

Економіка

Санкт-Галлен є економічним центром Східної Швейцарії. Тут розташовано кілька великих страхових компаній і банків (Банк кантону Санкт-Галлен, Райффайзен-банк, Фадіан-банк). Економічний університет Санкт-Галлена здійснює підготовку кадрів для фінансової сфери. У 2005 році на території міста було зареєстровано 4738 комерційних фірм. Понад 85 % підприємств у місті діють у сфері побутового обслуговування, торгівлі та інформаційних технологій. У місті також розвинена текстильна промисловість. Важливе значення має також культурний і діловий туризм. 41 % туристів (за даними 2006 року) становлять туристи з-за кордону, в основному з Німеччини і США.

Транспорт

Автострада А1 з'єднує Санкт-Галлен з Санкт-Маргретеном, Цюрихом, Берном та Женевою. У 1987 році була відкрита міська автомагістраль, яка спрямовує рух через два тунелі (Розенберзький і Стефаншорнський) практично безпосередньо під міським центром.

Аеропорт Санкт-Галлена-Альтенрайна, біля Боденського озера, забезпечує регулярні авіаперевезення до Відня та інших міст.

Залізнична станція Санкт-Галлен обслуговує Швейцарські федеральні залізниці, з якої щопівгодини прямують потяги InterCity до Цюриху та міжнародного аеропорту Цюрих. Санкт-Галлен є хабом багатьох приватних залізниць, таких як Südostbahn (SOB), що сполучає Санкт-Галлен з Люцерною, Appenzeller Bahnen сполучає з Аппенцеллом та Trogenerbahn до Трогена, який також служить трамваєм у центрі міста.

Місто має розвинену автобусну та тролейбусну мережу. Фунікулер Мюлеггбан сполучає з передмістям Санкт-Георген. До 1957 року в Санкт-Галлен також був трамвай трамвай Санкт-Галлен. Агломерацію також обслуговує підземна мережа міська електричка Санкт-Галена

Клімат

Санкт-Галлен знаходиться в помірній кліматичній зоні з мінливим режимом погоди, залежать від напрямку вітру. При північному або північно-східному вітрі (особливо в осінньо-зимовий період) настає холодна погода, в більшості випадків з густим туманом, утворення якого сприяє близькість Боденського озера. Взимку в місті випадають опади у вигляді снігу, який може лежати в затінених місцях до квітня.

Влітку в місті часті тривалі опади у вигляді дощу, в тому числі вечірні грози. Південний вітер приносить в місто сонячну і теплу погоду. При південному вітрі температура повітря може підніматися по 10 °C і більше за кілька годин.

Клімат St. Gallen (1981–2010)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 2,5 3,3 7,3 11,5 16,3 19,2 21,6 20,9 16,8 12,3 6,5 3,5 11,8
Середня температура, °C −0,3 0,4 3,9 7,4 12,0 15,0 17,2 16,8 13,1 9,1 3,7 0,8 8,3
Середній мінімум, °C −3 −2,5 0,6 3,5 7,8 11,0 13,1 13,0 9,7 6,2 1,0 −1,9 4,9
Норма опадів, мм 59 57 84 100 143 153 172 164 135 89 88 80 1324
Кількість сонячних годин 59 79 120 152 177 184 219 199 145 100 59 43 1535
Кількість днів з опадами 10,4 9,1 12,6 11,8 13,7 13,8 13,8 12,9 11,5 9,8 10,5 11,5 141,1
Кількість сніжних днів 7 6,6 5,5 2,1 0,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 3,6 6,5 31,8
Вологість повітря, % 84.1 81.7 76.9 75.5 74.5 75.4 74.4 78.1 81.5 83.8 83.8 85.5 79.6

Культура і туризм

У декількох хвилинах пішки на схід від центру міста знаходиться культурний центр (міський театр і концертний зал) і міський парк. У театрі Санкт-Галлена можна побачити сучасні та класичні вистави, оперні постановки, балет, оперету, мюзикли. У міському концертному залі проходять концерти симфонічного оркестру Санкт-Галлена і численні гастрольні концерти. У місті також є ляльковий театр, в якому можна побачити спектаклі для дітей і для дорослих.

У безпосередній близькості від театру і концертного залу розташовані три музеї: Історичний музей (музей історії та етнографії), в якому представлені експозиції з історії та культури міста і кантону, Музей образотворчих мистецтв, де можна ознайомитися з колекціями живопису і скульптури XIX—XX століть, а також Музей природознавства. Історичний музей є одним з найстаріших музеїв Швейцарії, він заснований Іоганном Крістофом Кунклером в 1873—1877 рр. Крім цього, в місті є художня галерея сучасного мистецтва і Текстильний музей, в якому представлені експозиції про розвиток текстильної промисловості в Санкт-Галлені, різні зразки тканин і вишивки.

Велика кількість туристів приїжджає в Санкт-Галлен, щоб побачити пам'ятки історії та культури, включені до переліку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: монастирську церкву XVIII століття в стилі бароко, а також бібліотеку монастиря святого Галла, в якій зберігаються стародавні рукописи починаючи з VIII століття, в тому числі рукопис «Пісні про Нібелунгів». На південь від монастиря фунікулерна дорога веде в приміську зону відпочинку, звідки в гарну погоду відкривається вид на місто, Боденське озеро і на німецький берег.

Інтерес для туристів представляють також будівлі історичної частини міста, прикрашені численними еркерами і різьбленням по дереву, будівля найдавнішнього в Швейцарії банку Вегелін, заснованого в 1741 році, а також критий басейн, побудований в 1906 році за системою французького інженера-будівельника Франсуа Еннебіка.

У місті розташована відома приватна школа-інтернат Institut auf dem Rosenberg і університет.

Музеї

  • Музей авіації (Fliegermuseum)
  • Історичний музей (Historisches Museum Prestegg)
  • Музей Амден (Museum Amden)
  • Музей Ortsmuseum Andwil
  • Музей Heimatmuseum Balgach
  • Музей ковальської справи (Toggenburger Schmiede-und Werkzeugmuseum)
  • Будинок «До Торггел» (Haus zum Torggel)
  • Музей Ortsmuseum Bϋtschwil
  • Музей Heimatmuseum der Albert Edelmann-Stiftung
  • Ortsmuseum Lindengut

Відомі особистості

У місті народився:

Примітки

  1. http://www.thomas-scheitlin.ch/de/persoenlich/beruf
  2. Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 1507.
  3. background-color

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.