Сантьяго Соларі

Народився 7 жовтня 1976 року в місті Росаріо. У 1994 році, після закінчення навчання, поїхав в Сполучені Штати Америки для вивчення англійської мови. Там Сантьяго грав за команду коледжу Стоктона у Нью-Джерсі[1]. Після повернення на батьківщину був гравцем «Ньюеллс Олд Бойз» та «Ренато Чезаріні», проте до матчів першої команди не залучався.

У 1996 році Соларі перейшов в «Рівер Плейт» (сума угоди склала 500 тисяч доларів). У той же час гравець поступив в Національний інститут фізичної освіти, де навчався на викладача. 12 травня 1996 року Соларі дебютував у Прімері, вигравши того ж року з командою Кубок Лібертадорес, а у наступному виграв національну Клаусуру і Апертуру.

14 січня 1999 року Соларі підписав контракт з іспанським «Атлетіко Мадрид» на 5 років (сума угоди склала 5 млн доларів)[2]. Дебютував в Ла-Лізі 7 лютого проти «Саламанки» (1:2)[3]. Загалом же до кінця сезону зіграв у 12 матчах чемпіонату і забив один гол. Наступний сезон 1999/00 став найкращим для Сантьяго: він забив шість м'ячів у 34 матчах Ла Ліги, але «матрасники» вилетіли з Ла Ліги.

У липні 2000 року Соларі перехйшов в «Реал Мадрид» (сума угоди склала 5 млн доларів)[4]. Дебютував за «королівський клуб» 27 липня в товариському матчі зі швейцарським «Серветтом». У цьому матчі «Реал» програв з рахунком 3:4, але Соларі забив один з голів. Тим не менш у першому сезоні Соларі був дублером зіркового Зінедіна Зідана, тому виходив на поле нерегулярно, хоча і виграв з командою чемпіонат і Суперкубок Іспанії. З наступного сезону Соларі став основним гравцем. Сантьяго грав зліва в півзахисті і склав відмінну пару з Роберто Карлосом. Саме вони вдвох на фланзі відіграли усіх 90 хвилин в переможному фінальному матчі Ліги чемпіонів 2002 року[5], проте в матчах на Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок, які «вершкові» також виграли, Соларі з'являвся на полі лише в кінцівці матчів.

У сезоні 2002/03 Соларі вдруге з «Реалом» став чемпіоном Іспанії, але найкращим його сезоном у мадридському клубі став наступний, 2003/04, в якому аргентинець забив п'ять м'ячів у 34 матчах, у 15 з яких виходив у старті, відігравши загалом 1539 хвилин. Тим не менш його клуб зайняв лише четверту позицію в Ла Лізі і не виграв жодного трофею за сезон. Загалом під час свого п'ятирічного перебування у клубі Соларі зіграв у 49 матчах у Лізі чемпіонів, забивши сім разів[6].

З літа 2005 року три сезони захищав кольори італійського «Інтернаціонале», куди перейшов за 6 млн євро[7][8]. За цей час додав до переліку своїх трофеїв три титули чемпіона Італії, а також ставав володарем Кубка та Суперкубка Італії.

30 червня 2008 року у Соларі закінчився термін дії договору з міланським клубом і незабаром він повернувся на батьківщину, ставши гравцем «Сан-Лоренсо», де провів наступний шанс. 9 липня наступного року він знову на правах вільного агента перейшов у «Атланте» з Мексики[9], де також провів один сезон.

1 вересня 2010 року Соларі перейшов у уругвайський «Пеньяроль»[10], де і завершив професійну ігрову кар'єру через кілька місяців.

1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 11 матчів, забивши 1 гол.

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Іспанії, а точніше — в структурі футбольного клубу «Реал Мадрид»[11]. У сезоні 2013/14 років він очолював другу юнацьку команду, яка закінчила сезон чемпіоном[12]. Наступного року він тренував першу команду юнаків, з якою також виграв чемпіонат[13].

У сезоні 2016/17 років Соларі очолив «Реал Мадрид Кастілья» з Сегунди Б.

29 жовтня 2018 року, після звільнення Хулена Лопетегі, був призначений виконувачем обов'язків головного тренера головної команди «Реал Мадрид» на період пошуку нового очільника тренерського штабу «королівського клубу». Пошуки не дали швидкого результату, і за два тижні Соларі було призначено повноцінним очільником команди «вершкових», оскільки сплив максимально дозволений для клубу Ла-Ліги термін виконання обов'язків головного тренера. 11 березня 2019 року був звільнений з посади головного тренера «Реала».

Наприкінці 2020 року був запрошений очолити тренерський штаб мексиканської «Америки», з командою якої у 1990-х працював його дядько Хорхе Соларі.