Сан-Рафаель

Фортеця

Перші людські поселення у місцевості, де зараз знаходиться Сан-Рафаель, з'явилися близько 25 тисяч років тому[1][2][3]. Між 1450 і 1550 роками сюди прийшли інки, знайдено понад сто їх кам'яних будинків.

1550 року з прибуттям європейців традиційний побут корінних племен було зруйновано. Іспанці почали засновувати власні міста і потіснили індіанців з насиджених місць. У той же час, з 1650 року розпочався процес арауканізації, завдяки якому до кінця XVII ст. у цій місцевості залишилися лише племена мапуче.

Колишня залізнична станція

2 квітня 1805 року біля місця злиття річок Атуель і Діаманте було розпочато спорудження фортеці Сан-Рафаель-дель-Діаманте (ісп. San Rafael del Diamante), з якої почався розвиток міста. Назва була дана на честь віце-короля Ріо-де-ла-Плати Рафаеля де Собремонте, за наказом якого й була зведена фортеця. Одночасно брат Франсіско Іналікан розпочав хрещення місцевих індіанців.

1871 року до міста прибув французький інженер Хуліо Херонімо Бальйофет, якому Сан-Рафаель значною мірою завдячує своїм економічним та урбаністичним розвитком, а особливо своїм архітектурним стилем. За запрошенням Бальйофета до міста прибув Родольфо Іселін, який заснував тут французьку колонію.

Після побудови зрошувальних каналів і вирівнювання полів розпочався швидкий розвиток сільського господарства. У Сан-Рафаель було завезено спеціально техніку, створено експериментальні поля і розпочато роботу з акліматизації різноманітних рослин. У колонії швидко збільшувалося населення, була створена поліція, РАГС, школа, собор і шпиталь. До міста почали прибувати італійські іммігранти.

Водосховище Лос-Реюнос

Уряд провінції Мендоса 2 жовтня 1903 року зробив місто центром департаменту і перейменував його на Нуева-Вілья-де-Сан-Рафаель (ісп. Nueva Villa de San Rafael).

8 листопада 1903 року до міста було проведено залізницю, завдяки якій сільське господарство Сан-Рафаеля отримало новий поштовх для розвитку.

1907 року було збудовано муніципалітет Сан-Рафаеля[4].

25 березня 1911 року міською радою було затверджено герб міста[4].

7 жовтня 1922 року Сан-Рафаель отримав статус міста.

У 1930-х роках у місті були проведені важливі будівельні і дорожні роботи, які змінили обличчя міста.

1947 року на річці Атуель за 85 км від Сан-Рафаель було споруджено гідроелектростанцію Ель-Ніуїль. 1983 року на річці Діаманте було збудовано гідроелектростанцію Лос-Реюнос (ісп. Los Reyunos).

7-8 січня 2009 року в Сан-Рафаель відбулися 5-й (фініш) і шостий (старт) етапи ралі-рейду «Дакар—2009»

Клімат Сан-Рафаеля помірний, посушливий. Середня річна температура 14,8 °C. Середня річна кількість опадів 250—328 мм. Абсолютний максимум температур за період спостереження з 1961 по 1990 роки 40,3 °C, абсолютний мінімум −8.7 °C.[5]

Виноградники

• руїни фортеці
• місцеві виноградники
• Автодром «Лас-Паредес» (ісп. Las Paredes Autódromo), на якому з 1968 року регулярно відбуваються кільцеві автоперегони чемпіонату Аргентини.
• каньйон річки Атуель, де регулярно відбуваються спортивні змагання з віндсерфінгу, рафтінгу, каякінгу, велосипедного спорту
• долина річки Діаманте
• Музей у старій залізничній станції, де зберігається локомотив 1903 року, який першим прибув до міста
• неоромантичний кафедральний собор архангела Рафаїла (ісп. Catedral San Rafael Arcángel)
• Музей військової історії
• Амфітеатр (ісп. Teatro Griego) на 10 тисяч глядачів, де відбувається фестиваль збору врожаю винограду й інші вистави
• зоопарк

У місті діє філіал Національного технологічного університету.

Вулиця міста

Місто Сан-Рафаель має такі шляхи сполучення:

• аеропорт[10]
• автомобільні дороги:
  • національні траси № 143, 1, 14, 146
  • провінційні траси № 144, 160, 173

• Офіційний сайт міста Сан-Рафаель(ісп.)
• МІсто Сан-Рафаель у MSN World Atlas^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}(англ.)
• Інформація про місто(ісп.)
• Туристичний Сан-Рафаель(ісп.)(англ.)
• Туризм у Сан-Рафаелі(ісп.)
• Філіал НТУ у Сан-Рафаелі(ісп.)