Сараджишвілі Давид Захарович

Давид Захарович Сараджишвілі (Сараджев; груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი; 18481911) грузинський вчений, підприємець і меценат. Засновник кількох коньячних заводів, серед яких Тбіліський, Єреванський, Кизлярський та Каларашський.

Сараджишвілі Давид Захарович
груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი
Народився 28 жовтня 1848(1848-10-28)
Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер 20 червня 1911(1911-06-20) (62 роки)
Тифліс, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність підприємець, філантроп

Біографія

Давид Сараджишвілі народився 28 жовтня 1848 року в Тифлісі. Батько — купець Захар Давидович Сараджишвілі (1810—1880). Мати — Єлизавета Саванелі. Сестри — Катерина та Марія[1].

У 1866 році він з відзнакою закінчив Першу класичну гімназію Тифліса. Після чого вступив на факультет природознавства Петербурзького університету, проте через рік продовжив навчання в Німеччині в Гейдельберзькому університеті. Закінчив університет у 1871 році, отримавши ступінь доктора хімічних та філософських наук[2] .

Після навчання вивчав сільське господарство в німецьких містах Гоффенгайм та Галле. З 1878 по 1879 вивчав виноробство у Франції, де познайомився з виноградарем Жаном Батистом Камю[3], засновником Коньячного Будинку Камю, який надалі допомагав Сараджишвілі технічними засобами для виробництва коньяку. В 1880 Сараджишвілі повернувся в Тифліс. У травні 1880 року помер його батько і залишив спадок у розмірі 700 000 рублів. Восени 1880 року Сараджишвілі одружувся з Катериною Поракішвілі. Подружжя у шлюбі дітей не мало[2][1].

На початку 1880-х років Сараджишвілі подорожує, вивчаючи роботу підприємств з виробництва міцного алкоголю. У 1884-85 роках заклав фундамент під будівництво майбутнього Тбіліського коньячного заводу, який відкрився у 1888 році. В 1885 Сараджишвілі разом зі своїм тестем Іваном Поракішвілі купив у Дагестані винокурні цехи і створив Кизлярський коньячний завод[4]. Також 1885 року в Тифлісі Сараджишвілі побудував ректифікаційний завод з перегонки фруктової та виноградної горілки. У 1887 році у Тифлісі відкрив лікерний завод[2]. У1894 відкрив коньячний завод в Єревані, в 1895 в Калараші, а 1896 в Баку[5]. Також він володів горілчаним заводом у Владикавказі[2].

Сараджишвілі першим на своїх підприємствах у Російській імперії почав виготовляти коньяк шляхом витримування виноградного спирту в бочках із гірського кавказького дуба[6][7]. Підприємства Сараджишвілі займали майже монопольне становище у Російській імперії. Загальний обсяг продукції в 1890 становив — майже 218 тисяч пляшок, а в 1910—600 тисяч пляшок[8] .

Могила Сараджишвілі біля церкви Кашветі


За заслуги у виробництві алкогольних напоїв Сараджишвілі отримав звання «Радник по комерції», а в 1913 його компанія отримала звання «Постачальник двору Його Імператорської Величності»[3] .

В останні роки Сараджишвілі був тяжко хворий — у нього виявили рак. Помер 20 червня 1911 року. Похоронна служба пройшла у храмі Сіоні. Промову на похоронній процесії вимовив поет Акакій Церетелі. Сараджишвілі був похований на Дідубійському пантеоні . У 1938 році рештки подружжя був переміщені на нове місце. З ініціативи засновника та президента акціонерного товариства «Сараджишвілі» Гуджі Бубутеїшвілі в 1995 році рештки Давида Сараджишвілі та Катерини Поракішвілі були перепоховані біля церкви Кашветі[2][9] .

Благодійність

Давид Сараджишвілі займався благодійністю, підтримував багатьох відомих грузинських художників та музикантів. Сараджишвілі був ініціатором створення комітету, який займався фінансуванням талановитої молоді та видавав стипендії на здобуття освіти у Росії та за кордоном. Серед стипендіатів Сараджишвілі були композитори Захар Паліашвілі, Дмитро Аракішвілі, Мелітон Баланчивадзе, Коте Поцхверашвілі, Іа Каргаретелі; художники Георгій Габашвілі, Мойсей Тоїдзе, Григол Месхі; скульптор Яків Ніколадзе; співаки Вано Сараджишвілі, Валеріан Кашакашвілі; вчений Філіппе Гогічашвілі; майбутній грузинський патріарх Калістрат[10][11] . Спонсував археологічні розкопки під керівництвом Еквтіме Такаїшвілі. Також Сараджишвілі був меценатом будівництва будівлі дворянської гімназії (зараз Тбіліський державний університет)[2] .

Надавав допомогу грузинським соціал-демократам, зокрема 1910 року, за даними департаменту поліції, виділяв щомісячну стипендію у розмірі 150 рублів політику Ною Жорданії[1].

Примітки

  1. Андрей Островский. Кто стоял за спиной Сталина?. — СПб : ОЛМА Медиа Групп, 2002. — С. 625. — ISBN 5-7654-1771-X.
  2. Бескорыстные меценаты // Тифлисский журнал.  2013. № 1 (9 февраля). С. 23—24.
  3. Екатерина Микаридзе (5 липня 2016). Давид Сараджишвили: история бескорыстного бизнесмена и патриота. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Процитовано 1 грудня 2018.
  4. Тинчуев Саид. Сокровища кизлярских коньяков // Пъеътровские ведомости.  2013. № 23 (09). С. 6—8. Архівовано з джерела 29 грудня 2018.
  5. Филиппов Антон. «ОН БЫЛ БЕЗУМНО ОХВАЧЕН ИДЕЯМИ СВОЕГО ДЕЛА…» // Труд.  2001. № 211 (11).
  6. Кизлярский коньяк: традиционный вкус и верность качеству (рос.). Комсомольская правда. 21 вересня 2009. Процитовано 11 жовтня 2018.
  7. Яценко Наталья. Коньяк не терпит суеты // Эксперт Юг.  2009. № 30—31 (8).
  8. Алкогольные напитки и культура пития. Систематическая энциклопедия от Алкофана. — Litres, 2018. — 480 с.
  9. Храм Кашвети. travelgeorgia.ru (рос.). Процитовано 1 грудня 2018.
  10. Екатерина Микаридзе (25 жовтня 2018). Что связывает тбилисский Дом писателей с «Титаником» и Мандельштамом. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Процитовано 1 грудня 2018.
  11. Мария Сараджишвили (2017-03=27). Каллистрат (Цинцадзе) – патриарх непростого времени. pravoslavie.fm (рос.). Интернет-журнал «Православие.фм». Процитовано 1 грудня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.