Сахно Іван Іванович

Іван Сахно народився 12 листопада 1904 року в м. Лебедин Сумської області. Вищу освіту здобув в ХІНО (Харківський інститут народної освіти) 1928 року. Там вступив до аспірантури, в якій навчався під керівництвом Володимира Станчинського. Після закінчення аспірантури (03.1934) працював півроку в Сумському педінституті (03.1934 до 10.1934). Того ж 1934 року прибув до Луганська на роботу в ДІНО (Донецький інститут народної освіти), який якраз тоді було реорганізовано у Ворошиловградський державний педагогічний університет.

Разом із ним у Луганську з'явилася значна частина колекції хребетних тварин, зокрема й вся екзотична частина сучасної колекції музею, з якої почав розбудовуватися Зоологічний музей Луганського університету.

В лабораторії кафедри зоології. 1938–39 навчальний рік. Заняття веде доц. Сахно Іван Іванович

1938 року вже обіймав посаду доцента і завідувача створеної того ж року кафедри зоології. У цей час Іван Сахно викладав тут зоологію, дарвінізм та методику біології. Кандидат біологічних наук з 1940 року, захистив дисертацію у Дніпропетровську. У серпні 1941 року мобілізований до армії. Має багато бойових і пам'ятних нагород (частина зберігається в архіві ЛНУ), зокрема два ордени Червоної зірки. Повернувся з фронту 1945 року, знову на посаду завідувача кафедри зоології. Був одружений з Людмилою Титаренко (1912–1971), яка від початку роботи в Луганську й до своєї пенсії (1967) працювала разом з ним на кафедрі на посаді асистента.

Навесні 1969 року у віці 65 років після невідомого конфлікту з керівництвом написав заяву на звільнення і вийшов на пенсію. Після цього в інституті ніколи не з'являвся. Продовжував займатися наукою до кінця життя. Автор щонайменше 21 наукової праці; першу працю опублікував 1938 року, останню — 1976 року. Помер в Луганську бл. 1984 року, у віці бл. 80 років. Похований в Луганську (Гостра Могила).

Іван Іванович, судячи з бібліографії його найбільших за обсягом праць того часу, добре знав і активно досліджував як фауну птахів та ссавців (Сахно, 1938)[1], так і риб (Сахно, 1940)[2]. 1940 року Іван Іванович захистив кандидатську дисертацію. На жаль, точна назва теми роботи не відома. Правдоподібно, що вона збігається з назвою його публікації 1938 року: «До вивчення фауни звірів і птахів полезахисних смуг Одеської і Миколаївської областей і впливу фауни на прилеглі поля» (обсягом 41 стор. у виданому вигляді).

У повоєнний період і на найближчі два десятиліття на кафедрі зоології сформувався стабільний працездатний колектив. Разом з І. Сахном, асистентами зоології працювали Людмила Титаренко та Микола Симонов. Саме вони зібрали багатий матеріал з ентомофауни області, який послужив основою для створення окремої експозиції у розділі зоології безхребетних.

Ондатра — чужорідний вид, один з об'єктів дослідження Іваном Сахном змін фауни

У 1960-ті роки на кафедрі зоології Луганського педінституту йде постійна наукова робота, яка базується на неперервному дослідженні дикої фауни. Іван Сахно, переважно як теріолог, активно вивчає місцеву фауну. Спільно з М. Симоновим, він проводить масштабне дослідження змін мисливської фауни регіону, включаючи описи популяцій інтродукованих видів (вивірка-телеутка, ондатра, єнот уссурійський тощо) (Сахно, Сімонов, 1956), видає огляд фауни ссавців Луганщини (Сахно, 1963), в якому вперше описує стан теріофауни регіону і наводить раніше не відомі види, у тому числі норика підземного (Terricola subterraneus), розпочинає системні дослідження фауни полезахисних смуг, зокрема як стацій переживання польових гризунів (Сахно, 1964).

Про захоплення І. Сахна дослідженнями гризунів-шкідників та експериментами з ними дотепер свідчить створена в той час в експозиції музею пірамідальна композиція з полівок, які можуть наплодитися за один рік від однієї пари гризунів. Назва однієї з тогочасних наукових тем кафедри була: «Вплив агротехнічних заходів на мишоподібних гризунів». За цією темою ним протягом 1957–1968 років опубліковано низку (12) статей у провідних наукових журналах Луганська, Києва, Москви. Ці дослідження базувалися не тільки на польових дослідженнях, але й широко розгорнутих ним експериментах у віварії інституту, зокрема щодо живлення й розмноження гризунів. Так само активно Іван Іванович вивчав і «мисливську фауну» області, у тому числі стан популяцій хохулі (Сахно, 1967) та бабака степового (Сахно, 1972).

• Дослідники природи сходу України
• Зоологічний музей Луганського університету

• Загороднюк И. В. Зоологический музей Луганского национального университета: история, научная и образовательная ценность // Известия Музейного фонда им. А. А. Браунера. — Одесса, 2009. — Том 6, № 4. — С. 1–8.
• Загороднюк І. Іван Сахно та розвиток зоології й музейної справи на Луганщині: історичні розвідки // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2011. — № 9. — С. 69–89.
• Загороднюк І. Ссавці сходу України: зміни переліку й рясноти видів від огляду І. Сахна (1963) до сучасності // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: біологія. — 2012. — Вип. 16 (1035). — С. 97–108.
• Загороднюк І., Годлевська О. Давні видання зоологічного профілю в Україні та теріологія на сторінках «Збірника праць Зоологічного музею» // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 299–307. — (Серія: Праці Теріологічної школи; Випуск 9).
• Климов А. О., Курило В. С. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Історія. Сьогодення. Перспективи. — Луганськ: Альма-Матер, 2006. — 120 с.