Свистович Михайло Богданович

Михайло Свистович народився в Первомайську на Миколаївщині. Невдовзі після його народження родина переїхала до Миколаєва. Навчаючись у четвертому класі, прочитав книгу про американських індіанців й зацікавився корінними народами Америки. У 14 років він дійшов висновку, що доля українського народу дуже подібна до долі індіанців, загнаних у резервації. Відтоді Михайло почав розмовляти лише українською мовою, незважаючи на те, що середовище, в якому він перебував у Миколаєві, було переважно російськомовним.[1]

Після закінчення школи у 1986 р. Михайло Свистович вступив до Київського університету на економічний факультет.

1987 року вступив до загону з охорони природи «Ленінський дозор» в сектор боротьби з браконьєрством, потім — до Товариства української мови імені Тараса Шевченка і Народного Руху України.

Був одним із творців Української студентської спілки (УСС), яка проводила студентські голодування у 1990 році, учасник «Революції на граніті».

Під час серпневого путчу організовував акції протесту, пізніше вступив до Української республіканської партії, яку згодом було перейменовано в УРП «Собор».

1993 року працював у фінансовому відділі держадміністрації Московського району Києва.

З 1996 року — заступник начальника валютного відділу Градобанку.

З 1997 року — начальник відділу валютних операцій Акціонерного комерційного банку «Альянс».

У грудні 2000 року, після смерті свого друга Георгія Ґонґадзе, залишив роботу в банку та активізувався у громадській діяльності. Був одним з ініціаторів руху «Україна без Кучми», членом комітету «За правду!».

Михайло Свистович під час акції Україна без Кучми

Михайло Свистович на акції в рамках кампанії «Пам'ятай про газ — не купуй російських товарів!», 17 січня 2009 року

Один із засновників всеукраїнської громадянської кампанії «Пора!» (чорної). Під час її діяльності незадовго до Помаранчевої революції зазнавав переслідувань з боку української влади. Служба безпеки України викликала його на допити, а в його помешканні проводили обшуки.[2]

Був членом Громадської ради Міністерства внутрішніх справ.

З 2010 року активіст Громадянського руху «Відсіч».

Позапартійний, на виборах 2006 року був обраний депутатом Київської обласної ради за списком Блоку Юлії Тимошенко[3].

Михайло Свистович одружений другим шлюбом з Мирославою Свистович. Має 3-х дітей, двоє з них від другого шлюбу: старший син Ярослав і молодша донька Лада. З дружиною та двома дітьми мешкає в однокімнатній квартирі у місті Ірпінь Київської області[4].

Мирослава Свистович була міським головою Ірпеня у 2006—2007 роках.[5]

• Майдан — Пульс Громадянського Спротиву України
• Альянс громадянських активістів
• Питання та відповіді про Майдан — Михайло Свистович сам про себе^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Свистович Михайло Богданович у соціальній мережі «Facebook»