Садгора

Садгора (до 15.08.1944 Садагура[1]; рум. Sădăgura; їд. סאדיגורא‎; пол. Sadagóra) — колишнє місто на Буковині, за 6 км на північ від Чернівців, засноване 1771 року. Нині Садгора включена до складу міста Чернівці.

Садгора
Чернівці

Герб Садгори
Загальна інформація
48°21′01″ пн. ш. 25°57′57″ сх. д.
Країна  Україна,  Австрійська імперія,  Австро-Угорщина,  Молдовське князівство,  Королівство Румунія,  СРСР і  Королівство Румунія
Район Садгірський
Адмінодиниця Садгірський район
Кіцманський район
Чернівці
Садгірський район
Буковинський округ
Герцогство Буковина
жудець Чернівці
Сучава (цинут)
Засновано 1770
Поштовий індекс 58000
Головні вулиці Васіле Александрі, Данила Галицького, Івана Підкови, Надрічна, Стефаника, Учительська, Ярослава Мудрого
Заклади освіти
та культури 		Загально-освітні школи І-ІІІ ст. № 31, 37, 38, 39
Транспорт
Залізнична інфраструктура Садгора
Автобус № 1, 2, 13, 15, 16, 17, 19, 23, 33А, 36, 37, 41
Тролейбус № 11
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap
Карта
 Садгора у Вікісховищі

Історія
Синагога
Палац

Під час російсько-турецької війни 1768—1774, командувачі російської армії в Молдові і Волощині прийняли заходи для покращення економічної та грошово-кредитної системи в князівствах. Таким чином, барон Петер Ніколаус фон Ґартенберґ (нім. Peter Nikolaus Neugart(en) von Gartenberg) заснував тут монетний двір (Gartenberg в буквальному перекладі на німецьку мову «Сад-гора»). Починаючи з 1771 року, монети, що карбувалися в Садгорі, мали герби Молдови і Волощини. Станом на 1774 р. Садгора мала 104 мешканці; у 1778 р. тут було засновано римо-католицьку релігійну громаду, а 1815 року збудували мурований костел, який освятили у 1826 році під титулом св. Архангела Михаїла. У 1897 році храм було розширено та повторно освячено 1898 року. католицький костел Святого архангела Михаїла.

17 грудня 1801 року (грамотою цісаря Франца ІІ) Садгора офіційно отримала статус «торгового містечка» (нім. Marktgemeinde) і герб: на срібному тлі зелена гора, над якою три червоні троянди.

1835 року в Садгорі заснована греко-католицька парафія[2].

До 1914 року відоме ярмарками та синагогою. 1910 року у місті було 4600 мешканців (у тому ч. 73 % євреїв, 16 % українців, 8 % поляків), 1959 — 12 400. У 1941-44 роках, у час існування губернаторства Буковина, в Садгорі діяв румунський концентраційний табір.

Після 1842 року, коли тут оселився цадик Ізраель Фрідманн, Садгора стала важливим місцем для хасидського юдаїзму. Сьогодні велика частина Садигурських хасидів проживає в районі Бней Брак (Ізраїль).

19 липня 1949 р. с-ще Садгора віднесене до категорії селищ міського типу.[3]

Після приєднання Садгори до Чернівців у 1965 році було утворено Садгірський район міста Чернівці, до котрого увійшла, крім власне Садгори, вся лівобережна частина міста, включаючи Стару та Нову Жучку, Ленківці, Рогізну, Долішні Шерівці тощо.

19 квітня 2018 року відкрито новий тролейбусний маршрут № 11 від училища № 15 на вулиці Південно-Кільцевій до зупинки «Космо» у центрі Садгори. Його протяжність в обидві сторони складає 34,3 км на повний оборот витрачається 80 хвилин. На маршруті курсуть тролейбуси Дніпро Т203, які долають відстань близько 10 км автономним ходом[4].

Відомі люди

Народилися

Пов'язані із Садгорою
  • Фрідмани — рід цадиків. Засновник династії – Ісраель Фрідман прибув у Садгору взимку 1842 року й виконував тут роль релігійного наставника місцевих хасидів аж до своєї смерті у 1850 році. З цього часу й аж до 80-х років ХІХ століття функцію цадика у Садгорі виконував його син Абрагам Яків Фрідман. Після смерті останнього настала черга внука. Резиденція «чудодійних» рабинів функціонувала до Першої світової війни. З її початком садгірські Фрідмани перебрались до Відня і більше сюди не поверталися. На сьогодні династія Фрідманів налічує майже 400 сімей, які мешкають у США, Бельгії, Великій Британії і, звісно, Ізраїлі.
  • Омелян Попович — Президент Північної Буковини у 1918 році. Педагог, подвижник українського шкільництва, лідер буковинської інтелігенції, активний поборник і захисник національних інтересів українців за життя здобув високе визнання організатора — «батька українського шкільництва Буковини». У 1881 році обіймав посаду управителя нової міської школи в Садгорі (тепер загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №38).
  • Денис Квітковський — український історик, адвокат, публіцист, педагог, видавець, політичний та громадський діяч, 4-й Голова ОУН (Організація українських націоналістів), співавтор історичної праці "Буковина. Її минуле і сучасне".
  • Софія Майданська  — українська письменниця. Заслужений діяч мистецтв України.
  • Геннадій Москаль   — український політик. Навчався у СШ №38
  • Володимир Гамаль   — український скульптор. Найвідоміші роботи: Пам'ятник Петрові Сагайдачному (Хотин), пам'ятник Юрію Федьковичу Чернівці. Навчався у СШ №38

Пам'ятки
  • Пам’ятник монеті. За словами Володимира Новака-Садогурського, «ідеєю цього пам’ятника є повернення символічної функції монеті – від війни до життя, завдяки переплавленню зброї з АТО».
  • Палац Ісроеля Фрідмана.
  • Синагога (кінець XIX ст.).
  • Костел Святого Архангела Михаїла (1815 р.).

Див. також

Примітки
  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 944, 1017.
  2. 180-літній ювілей храму УГКЦ урочисто відсвяткували на Буковині
  3. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1949 — № 4 — с. 9.
  4. Відкриття нового тролейбусного маршруту № 11 до Садгори) // Інформаційне агенство АСС, 2018-04-19

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.