Семенов Юліан Семенович

Юліа́н Семе́нович Семе́нов (справжнє прізвище Ляндрес; 8 жовтня 1931, Москва, РРФСР — 15 вересня 1993, Москва, Росія) — російський радянський письменник, сценарист, поет, журналіст[4]. Будинок-музей Юліана Семенова знаходиться у Криму, у селищі Олива.

Семенов Юліан Семенович
Ім'я при народженні рос. Юлиан Семёнович Ляндрес
Народився 8 жовтня 1931(1931-10-08)[1][2][…]
Москва, СРСР
Помер 15 вересня 1993(1993-09-15)[3] (61 рік), 5 вересня 1993(1993-09-05)[1] (61 рік) або 1993
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність сценарист, драматург, письменник, журналіст, поет, публіцист, перекладач
Alma mater Московський інститут сходознавстваd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Мова творів російська[2]
Роки активності з 1955
Жанр публіцистика і детектив
Magnum opus Сімнадцять миттєвостей весни
Членство Спілка письменників СРСР
Батько Ляндрес Семен Олександровичd
Діти Семенова Ольга Юліанівнаd
Автограф
Нагороди

Сайт: юлиан-семенов.рус
 Семенов Юліан Семенович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Навчання та початок творчої діяльності

У 1948 році вступив до Московського інституту сходознавства. Під час навчання дружив з Євгеном Примаковим. У 1953-му закінчив близькосхідний факультет Московського інституту сходознавства, потім займався в Московському державному університеті науковою роботою, викладав мову пушту, одночасно навчався там же на історичному факультеті. З 1955 року почав пробувати себе в журналістиці: друкувався в журналі «Огонек», газетах «Правда», «Литературная газета», «Комсомольская правда».

Творчість

Писав сценарії для кіно — переважно за мотивами своїх творів. Повна фільмографія налічує понад 20 екранізованих творів, деякі з яких («Майор Вихор» (1967), «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973), «Петровка, 38» (1980), «ТАРС уповноважений заявити...» (1984), «Протистояння» (1985)) продовжують залишатися хітами російського кінематографу.

Виступив як режисер фільму «Ніч на 14-й паралелі» (1971) і актор у фільмах «Будні і свята» (1961) і «Соляріс» (1972, реж. Андрій Тарковський).

У 1960-му став членом Спілки письменників СРСР.

Смерть
Кенотаф Юліана Семенова на Новодівичому кладовищі Москви

У 1990-му пережив раптовий інсульт, після якого виявився прикутим до ліжка, і повернутися до роботи вже не зміг. Хвороба і смерть письменника призвели до поширення версій щодо його «усунення»: «він надто багато знав…», "тоді протягом дуже короткого часу загинуло кілька членів редколегїї «Совершенно секретно»[5][6][7][8][9] Молодша донька Ольга Семенова у фільмі «Розповіді про батька. Юліан Семенов очима дочки» сказала, що її батька «усунули».[10]

Помер Семенов 15 вересня 1993 року в Москві[11]. Його попіл, згідно з заповітом, було розвіяно над Чорним морем[12][13]. На Новодівичому кладовищі встановлено кенотаф.

Сім'я
Юліан Семенов з батьком
  • Батько: Семен Олександрович Ляндрес — організатор видавничої справи, редактор, репресований у 1952 році за звинуваченням у пособництві «троцькістському диверсантові» Миколі Бухаріну.
  • Мати: Галина Миколаївна Ляндрес (уроджена Ноздрина),учителька історії.
  • Дружина: Катерина Сергіївна, донька Наталі Петрівни Кончаловської.
  • Діти: Дарина — журналістка; Ольга — журналістка, актриса[14].

Цікаві факти
  • У фільмі «Соляріс» зіграв роль голови наукової комісії.
  • Уся команда авторів фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», окрім автора Юліана Семенова, відзначена державними нагородами.
  • В українському фільмі «Пригоди S Миколая» в будинку стоїть книга, на якій гарно видно ім'я автора: Юліан Семенов.
  • За спогадами письменника І. Петровція, Семенов досить добре розмовляв українською мовою[15].

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Yulian Semyonov //IMDb
  5. «Он слишком много знал…» // «Пермская государственная ордена „Знак Почёта“ краевая универсальная библиотека им. А. М. Горького», 8 октября 2016 года
  6. Евгений Додолев. Пошли-ка все на Хэм // «Однако» #23 (87)
  7. Евгений Додолев. «Юлиан Семёнов vs Эдик Лимонов» // «Однако» #34 (98)
  8. Отца Штирлица убили из-за поисков «золота партии»?
  9. Режиссёр Борис Григорьев: «Со смертью Юлиана Семёнова дело нечисто — мне кажется, ему помогли уйти» // Людмила Грабенко, «Бульвар Гордона», № 40 (336) 2011, 4 жовтня 2011
  10. Вести. Ru: Рассказы об отце. Юлиан Семёнов глазами дочери
  11. Ольга Семёнова: «Мой отец, Юлиан Семёнов, был несломленным человеком», «Вечерняя Москва», 10 октября 2011 года (рос.)
  12. Прах Юлиана Семенова, создавшего Штирлица и «Майора Вихря», развеян над Черным морем. К 85-летию со дня рождения знаменитого писателя. Культура и искусство · ИСККРА - Информационный сайт «Кольский край». 8 жовтня 2016 19:49.
  13. Юлиан Семенович Семёнов. Краткая биография. Сочинения, биографии, краткие содержания и готовые домашние задания - allsoch.ru. (рос.)
  14. Ольга Семёнова (II) (рос.)
  15. https://petrovtsiy.jimdofree.com/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0/manumissio-%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD-%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2/
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.