Семенівка (Мелітопольський район)

Село Семенівка знаходиться на правому березі річки Молочна, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Тамбовка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване місто Мелітополь, на протилежному березі — село Вознесенка. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0401.

Про заселення території, де розташоване село Семенівка, в давнину свідчать виявлені на околиці села і села Тамбовки залишки двох поселень бронзової доби (II тисячоліття до н . е.) і одного — скіфського часу (V—IV ст. до н. е.).[1][2]. Семенівка (Сорокове) засноване 1813 року переселенцями із сіл Чернігівки і Андріївки Бердянського повіту. Згодом сюди прибуло кілька сімей з Дніпровського повіту, а також з Малої Білозерки Мелітопольського повіту. Впродовж 1830—1832 років тут оселилися державні селяни з Миргородського повіту Полтавської та Білгородського повіту Харківської губерній, а в 1850-х роках — з Курської та Орловської губерній.

Населення займалося в основному тваринництвом: розводили коней, овець і велику рогату худобу, а також вирощували пшеницю. У 1841 році в селі провели перший переділ землі на 493 ревизские душі, на кожну з яких довелося по 11,5 десятини, включаючи садибу, ріллю і толоку. Культура землеробства була низькою. Селяни збирали в середньому по 16-20 пудів зерна з десятини.

За народними переказами, назва села Сорокове походить від назви місця заснування — сорокової дільниці. З 1850-х років переселенці з Орловської губернії стали називати його Семенівкою в пам'ять про рідне село на батьківщині. Ця назва й була офіційно затверджена у 1870 році.

Станом на 1886 рік у селі Терпіннівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1658 осіб, налічувалось 224 двори, існували православна церква, школа та лавка[3].

Демонтований пам'ятник Леніну в центрі села

Наприкінці XIX-початку XX ст. в Семенівці діяли чотири школи — дві церковноприходські та дві школи грамоти. У 1875 році відкрили бібліотеку, що налічувала 1,2 тис. книг. Напередодні Першої світової війни в Семенівці налічувалося 400 дворів і проживало 3 546 чоловік.

В радянський час в Семенівці працював колгосп «Шлях Леніна».

16 грудня 2015 року Семенівська сільська рада, для виконання закону про декомунізацію перейменувала сім вулиць і три провулка. Так в селі Семенівка вулиця і провулок Жовтневий стали Михайлівськими, а вулиця і провулок Червонофлотський — вулицею і провулком Дружби. Також громада прийняла рішення про демонтаж пам'ятника Леніну, який невдовзі і було демонтовано[4]. У квітні 2018 року вулиця Пролетарська перейменована на вулицю Мелітопольську[5].

• «Агротехполіс», ПП.
• «ВВМ», ФГ.
• Садиба Єліфіренко надає послуги в галузі сільського зеленого туризму.[6].

• Школа. Крім дітей з Семенівки, в школу приїжджають учні з сіл Семенівської сільради — Обільного, Тамбовки і Рівного. У 2012 році для підвезення дітей школа отримала шкільний автобус[7]. 20 жовтня 2016 року Семенівська школа відзначила 50-річний ювілей з дня заснування[8].
• Фельдшерсько-акушерський пункт.
• Бібліотека. У 2012 році було відкрито нове приміщення бібліотеки.[9]
• Будинок культури.[10]
• Храм архангела Михаїла. Підпорядкований Запорізька єпархія УПЦ Української православної церкви Московського патріархату.[11]

Уродженцем села є Григоров Віктор Федорович — український живописець-монументаліст, заслужений діяч мистецтв України (1993)[12].

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• Семенівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
• Погода в селі Семенівка
• Карта села Семенівка (Мелітопольський район)
• Інститут історії України, 8 червня 1939