Сечура (пустеля)

Пустеля Сечура відноситься до екстраарідних пустель, пасатна інверсія на східному краю могутнього субтропічного антициклона, що регулярно виникає в даному регіоні, утрудняє перенесення вологи вгору, що є причиною дуже малої кількості опадів (20-50 мм на рік). Дощі випадають раз на декілька років, що не дивно, враховуючи близькість пустелі Атакама — найсухішого місця на планеті.

Сечура — найпрохолодніша зі всіх пустель, середньорічна температура тут становить 22 °C. Холодні прибережні води і стійкі південно-західні вітри знижують температуру повітря на узбережжі і обумовлюють її постійність. Улітку (з грудня по березень) на її території тепло і сонячно, середня температура перевищує 24 °C. Взимку (з червня по вересень) прохолодно і хмарно, температура змінюється від 16 °C вночі до 24 °C вдень. Взимку з моря утворюються негусті тумани (товщина шару — 300—400 метрів), які піднімаються на висоти 700—1000 м, надаючи тінь і прохолоду та захищаючи землю від надмірного випаровування. Поверхневі води з самій пустелі майже повністю відсутні. Для пустелі характерні часті і сильні вітри, які переміщають на значні відстані маси піску.

Численні річки, що перетинають пустелю, відвіку були центрами цивілізацій, таких як культура Наска, відома завдяки велетенським малюнкам — геогліфам Наски; Мочика, яка процвітала на рибальстві, вирощування морських свинок, гарбузів і арахісу. Їх послідовник, культура Сікан (приблизно 800—1300 роки) відома своєю золотою металургією. Іригаційне землеробство по берегах річок використовується і в даний час.

Пустеля отримала свою назву від міста Сечура. У 1728 році місто було знищене цунамі та було перенесене на нове місце.

Явище Ель-Ніньйо іноді викликає в регіоні повені. У 1998 році повінню залило прибережну частину пустелі. В результаті на сухому безплідному ґрунті тимчасово утворилося друге за величиною в Перу озеро (довжина 145 км, ширина 30 км, глибина 3 м)[2].

• Пустеля Сечура на сайті WWF