Сигізмунд (ерцгерцог Австрії)

Сигізмунд був єдиним сином Фрідріха IV, герцога Передньої Австрії та графа Тіролю, й Анни Брауншвейзької, дочки Фрідріха, герцога Брауншвейг-Люнебургу. На момент смерті свого батька Сигізмунду було лише дванадцять, тому регентом Тіролю й Передньої Австрії став двоюрідний брат герцога Фрідріх III, король Німеччини (з 1440 року) й майбутній імператор Священної Римської імперії (з 1452 року).

До складу спадкових володінь Сигізмунда входило графство Тірольське, а також численні невеликі території, що належали Габсбургам у Швабії, Ельзасі й Форарльбергу.

У 1469 році Сигізмунд продав частину своїх земель вздовж Рейна й у Ельзасі бургундському герцогу Карлу Сміливому. Причина цієї справи не досить зрозуміла: можливо, Сигізмунд потребував коштів для підтримання коштовного герцогського двору в Інсбруку, або він прагнув заручитись підтримкою впливової Бургундії проти Швейцарського союзу, що посилився останнім часом і претендував на частину альпійських володінь Габсбургів. Тим не менше, коли фінансове забезпечення держави нормалізувалось, Сигізмунд вирішив викупити у Бургундії стародавні габсбурзькі території, а коли Карл Сміливий відмовився, уклав у 1474 році анти-бургундський союз зі Швейцарією та вільними містами Ельзасу (угода в Констанці). Зокрема, при підписанні угоди, Сигізмунд відмовився від претензій Габсбургів на швейцарські кантони «остаточно і назавжди».

Цей союз став приводом до початку Бургундських війн (1474—1477). У листопаді 1474 року швейцарсько-тірольські війська розбили герцога Бургундії в битві під Ерікуром. Невдовзі Карл Сміливий повернув Сигізмунду його землі, бажаючи вивести Габсбургів з війни. У 1477 році бургундський герцог загинув у битві зі швейцарцями поблизу Нансі.

У 1477 році імператор Фрідріх III подарував Сигізмунду титул ерцгерцога.

Незабаром померла перша дружина Сигізмунда, шотландська принцеса Елеонора Стюарт, й він одружився із шістнадцятирічною Катаріною Саксонською, дочкою Альбрехта, герцога Саксонії.

У період правління Сигізмунда тривав економічний підйом Тіролю. Розширювались гірничі розробки заліза, міді й дорогоцінних металів, зростала міжнародна торгівля, в Мерані й Боцені виникли перші кредитні організації. Сигізмунд провів радикальну монетну реформу, почавши карбувати перші у світі повновагові монети зі срібла: тірольський талер, що швидко витіснив віденський крейцер з обороту і став зразком для багатьох наступних європейських монет. У Тіролі почали застосовуватись нові способи розробки срібних копалень, що дозволили різко збільшити обсяги видобутку й відновити продуктивність старих закинутих шахт. Лише з початком масового притоку срібла з американських колоній Іспанії значення тірольських родовищ стало падати.

Наприкінці правління Сигізмунда загострились протиріччя між герцогом і станами. Тірольський ландтаг, в якому поряд із духовенством, дворянством та городянами, були представлені й вільні селяни, був, ймовірно, найвпливовішим серед усіх станових представництв австрійських земель того час. Зовнішньополітичні прорахунки Сигізмунда 1480-их років (невдалий конфлікт із Венецією 1487 року й запланована поступка Баварії частиною тірольських земель) викликали обурення ландтагу. Стани змусили ерцгерцога розпустити урядову раду дворян і передати управління комітету представників ландтагу. Цей комітет денонсував секретні угоди Сигізмунда з Баварією про територіальні поступки взамін на воєнну допомогу. Ерцгерцог був усунутий від втручання у справи управління й фінансів. Ландтаг виступив проти баварських претензій на Тіроль та заявив, що в разі виникнення загрози розриву тірольського престолу з Габсбургами, стани будуть мати право усунути від влади государя й обрати новим графом одного з представників австрійського дому.

Нарешті, у 1490 році під тиском ландтагу Сигізмунд зрікся від престолу на користь австрійського ерцгерцога Максиміліана I Габсбурга, майбутнього імператора Священної Римської імперії. Таким чином Тіроль і Передня Австрія були возз'єднані з Австрійською монархією після століття розділу. За шість років після зречення Сигізмунд помер в Інсбруку.

• (1449) Елеонора Стюарт (1433—1480), дочка Якова I, короля Шотландії

1. Вольфранг (20 листопада 1480)

• (1484) Катаріна Саксонська (1468—1524), дочка Альбрехта, герцог Саксонії

• Митрофанов, П. Історія Австрії з найдавніших часів до 1792 р. — М., 2003
• Шимов, Я. Австро-Угорська імперія — М., 2003

Попередник Фрідріх IV

Граф Тиролю 1439—1490

Наступник Максиміліан I

Попередник Фрідріх IV

Ерцерцог Передньої Австрії 1439—1490

Наступник Максиміліан I