Сильвестр (Морар-Андрієвич)

Сильвестр Андрієвич-Морар[4] (рум. Silvestru Morariu Andrievici; нар. 26 січня 1818, Мітоку-Драгомірней — 3 квітня 1895, Чернівці) — церковний діяч на Буковині, родом з Галичини, у 1880 —1895 роках православний митрополит Буковини, українофоб[5], румунізатор буковинської православної церкви.

Сильвестр
нім. Sylvester Morariu-Andriewicz
Народився 14 листопада 1818(1818-11-14)[1][2]
Мітоку-Драгомірней, Сучавський повіт, Румунія
Помер 3 квітня 1895(1895-04-03) (76 років)
Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина
Країна  Румунія
 Австрія
Національність русин
Діяльність політик, письменник
Знання мов німецька
Посада член Палати Цислейтаніїd[1], Член Палати панів Імперської Радиd і Member of the Diet of Bukovinad[3]
Конфесія православ'я

Біографія

Сильвестр Андрієвич-Морар народився 1818 року в селі Миток-Драгомирна Дністрянського повіту, в родині румунізованого священика. Вивчивши богословські науки в Чернівцях, він вступає в шлюб, а 28 липня 1846 року приймає пресвітерський сан. Незабаром був призначений на парафію в село Чагор Чернівецької повіту, де перебував до 1862 року. Після чого призначений викладачем у Чернівецькій духовній семінарії та одночасно регентом місцевої консисторії. Через чотири роки був визначений у ній консисторським радником. У 1874 році після смерті дружини, вступає до монастиря і приймає чернецтво з ім'ям Сильвестра. Незабаром був зведений в сан архімандрита і призначений намісником монастиря. У 1877 році призначається консисторським архімандритом і генеральним вікарієм Буковинської митрополії.

12 березня 1880 року найвищим рішенням імператора Австро-Угорщини призначений митрополитом Буковинським. 6 квітня того ж року висвячений на єпископа в церкві Святої Трійці у Відні. З 27 квітня вступив в управління Буковинської митрополії. У перші п'ять років управління митрополит Сильвестр не мало сприяв румунізації українського православного духовенства та введення румунської мови в богослужіння в парафіях з українським населенням. Але зустрівши сильний опір з боку українців, а також усвідомивши шкоду від крайнощів націоналізму в справах чисто церковних, він став ревним захисником православ'я зважаючи на вороже ставлення до нього з боку місцевої польсько-латинської пропаганди. У спростування нападок на православну церкву в Буковині митрополит Сильвестр склав дві брошури, під назвою «Апології».

За його наказом скликаний був у 1891 році церковний конгрес для обговорення питань щодо внутрішнього управління справами православної церкви в Буковині. Ревно боровся проти так званої українофільської пропаганди і «фонетичного» правопису, клопотав про заснування на чернівецькому богословському факультеті кафедри церковно-слов'янської мови. За 15-річне управління єпархією митрополита Сильвестра було споруджено в Буковині 70 нових православних храмів, 60 з яких до освячені особисто самим архіпастирем. 1893 року урочисто відсвяткований був 50-річний ювілей служіння митрополита Сильвестра в священному сані і разом 20-ою річницею заснування Буковинсько-долматинської митрополії, з резиденцією в Чернівцях.

Помер митрополит Сильвестр, після тривалої хвороби легенів, на другий день великодніх свят, 3 квітня 1895 року. Останки преосвященного Сильвестра поховані на міському кладовищі в митрополичий усипальниці.

Див. також

Примітки
  1. Dr. Constant v. Wurzbach Andriewicz, Samuel (2. Artikel) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 28. — S. 323.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Andriewicz, Samuel // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 22. — S. 464.
  3. https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Morariu-Andrievici.shtml
  4. Справжнє прізвище — Мельник. Морарю — румунське слово, що українською означає мельник. Його дід Андрій, русин [джерело?] родом з Галичини, який переселився в Сучаву, де був прозваний за своїм ремеслом Андрієм Мельником.
  5. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.