Симаргл
Сима́ргл, Семаргл (староцерк.-слов. Симарьглъ, Семарьглъ, Сѣмарьглъ) — божество пантеону Київської Русі з не цілком ясними функціями. Але найчастіше за все його зображують у вигляді крилатого вогнедишного собаки (хорта), божества сходів, молодих паростків, заступником насіння і коріння, що міг переміщуватись по древу життя. Входив до числа шести божеств, ідоли яких були встановлені в Києві за князя Володимира у 980 році — відразу після Стрибога і перед Мокошшю. Через це робилися спроби пов'язати Сімаргла і Мокош у функціональному відношенні — з господарськими функціями, функціями родючості.[1]За деякими джерелами Симаргл є охоронцем райського Дерева Життя, його коренів, які живлять незліченну і безконечну кількість зародків і бруньок усього живого на землі. Симаргл — духовний посередник між верховними богами неба і духами землі. Небесний доглядач сходів, має здатність перевтілюватися в крилату «собаку–птицю».[2]
| Симаргл | |
|---|---|
 Симаргл з рельєфу в Крилосі | |
| Божество в | слов'янська міфологія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Етимологія
Ім'я походить, вірогідно, від давнього «Семиглава» (характерна для слов'янських богів полікефалія, зокрема семиглавий Руевіпг). Відповідно до суперечливішої гіпотези К. В. Тревер, ім'я та образ Симаргла — іранське запозичення, походить від міфічного птаха Сенмурва. Функцією його було сполучення між світами. Доречно в цьому відношенні провести паралель між Симарглом і божественними птахами індоіранських народів (Сімург, Сенмурв, Ш'єма, Гаруда).
Образи Симарглів, переплетених дивовижним способом у вигляді гілок та листя, прикрашають руські книжки та втілені на рельєфах, зокрема собору Бориса й Гліба та Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, у яких Симаргл постає як «охоронець» древа життя. Є одним з символів Чернігова.
Див. також
Джерела та література
- Вортман Д. Я. Симаргл // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 554. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Гнатюк В. Сімарьґл // В. М. Гнатюк / Нарис української міфології. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. — С. 77—78.
- Симаргл
Примітки
- Бог Семаргл (Симаргл). web-kapiche.ru. Процитовано 18 лютого 2018.
- Симаргл — Українська міфологія. proridne.net (укр.). Процитовано 18 лютого 2018.
Посилання
- Симаргл // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Довіра, 2006. – C. 537. – 703 с. – ISBN 966-507-195-5.