Стрибог

Стрибог, Стрибо, Стриба (дав. — рус— Стрибогъ) — бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів (інколи називають батько вітрів). Його атрибути: лук і стріли. Князь Володимир поставив його ідола в Києві. У «Слові о Полку Ігоревім» мовиться: «Се вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігоря…» Не виключено, що Стрибог був також богом війни, руйнівником, що нищив дари Дажбога. Корінь стр- мають слова, які позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати.

Стрибог
Божество в слов'янська міфологія
 Медіафайли у Вікісховищі

Основні свідчення

У слов'янській міфології — божество, ідола якого згідно з «Повістю минулих літ» встановили в Києві в 980 році. Стрибог — Бог-отець, стрий, старий бог, дід вітрів, згадується в «Слові о полку Ігоревім» («Се вітри, Стрибожі внуці, віють з моря стрілами на храбрия полки Ігореві»), що, ймовірно, вказує на атмосферні функції Стрибога. Згадується також в російських літописах, в переказах Стриковского. «Слово Іоанна Златоуста …како перше погани вірили в ідоли і треби їм клали…» говорить про нього як про божество неба, повітря та вітру. Вдувають за допомогою вітру життя (дух) в тіла людей. Його день — субота. Порівняй субота — батьківський день, день Сатроса — Сатурна, батька богів. Однак етимологічно імена «Стрибог» і «Сатурн» ніяк не пов'язані.

У пізніх джерелах зображувався у вигляді однієї голови, набуваючи хтонічні риси типу Вія-Вея. Відомий опис язичницького храму на київській землі XVI століття епохи.

Пов'язаний з місячним культом, постійне згадування Стрибога поряд з Дажбогом — солярним божеством («кумирську жертву ядять… вірують Стрибога, Дажбога і Переплута, іже вертячеся йому піють в розех») дає підстави протиставляти або зближувати їхні функції і значення. Одна з можливих інтерпретацій — старий бог звільняє дорогу молодому, а Місяць — Сонцю червоному.

Язичницькі святкування безпосередньо на честь Стрибога припадали, ймовірно, на перший день останнього літнього місяця (21 серпня за новим стилем). Народний календар у ці дні рясніє прислів'ями в частині вітрів — внуків Стрибога: «вітрогони пил погнали по білому світу, заридали по красну літу», «Мирони-вітрогони пил по світу гонять, про красне літо стогнуть».

«Стрибогожі внуці», тобто вітри — єдина згадка родинних зв'язків Стрибога в слов'янській міфології.

Етимологія

Згідно з Т. В. Гамкрелідзе, етимологічно ім'я «Стрибог» сходить до індоєвропейського слова *dievas-pater — Небо-Батько. Згодом частини слова помінялися місцями, у слов'ян в ході контактів з іранськими племенами (скіфами) частина *dievas замінилася на іранське *baγa. Індоєвропейське *pater перейшло у слов'ян в стрий.

Однак лінгвіст О. Н. Трубачов вважає необґрунтованими спроби знайти в слові Стрибог індоєвропейський архаїзм або іранізм. Він бачить в першій частині теоніма праслов. *sterti «простирати, простягати» і вважає, що під Стрибогом розумілася якась одушевлена сила природи (очевидно, вітер).

Доказом саме слов'янського походження теоніму є безліч слів з коренем стр- : стріла, стрімкий, стриміти, стрий (дядько та назва річки), стримати, стремління тощо.

Інші боги вітру

Мав багато синів та онуків. Це були вітри — Посвист, Подага, Погода.

Посвист — старший вітер, бог бурі, живе в горах.
Подага — можливо, бог вітру.
Погода — теплий, легкий вітерець, бог приємної погоди.

польск. Strzyboga — місцевість поблизу Скерневіце

Див. також

Джерела та література

Література
  • Мифология древнего мира, — М.:Белфакс, 2002(рос.)
  • Б. А. Рыбаков «Язычество древних славян», — М.:Русское слово, 1997(рос.)
  • В.Калашников «Боги древних славян», — М.:Белый город, 2003(рос.)
  • Д.Гаврилов, А.Наговицын «Боги славян. Язычество. Традиция», — М.:Рефл-Бук, 2002(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.