Синицине

Синицине - село в центрі району, в степовому Криму, в пониззі річки Субаш, у впадання в неї правої протоки Кхоур-Джілга, висота центру села над рівнем моря - 12 м [1]. Найближчі населені пункти: - Краснівка за 3,5 км на північний схід і райцентр Кіровське - приблизно за 2 км на південний захід, там ж найближча залізнична станція - Кіровська (на лінії Джанкой-Феодосія).

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Барак входив в Старо-Кримський кадилик Кефінського каймакамства [2]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 року [3], село було приписане до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 році Левкопольського [4] - до Феодосійського повіту Таврійської області [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії [6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 года Таврійської губернії [7], Барак був включений до складу Парпачської волості Феодосійського повіту.

За Відомостями про кількість селищ ... перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Борак значилося 13 дворів і 67 жителів [8]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 роки село Барак також позначена з 13 дворами [9]. Після реформи волосного поділу 1829 Барак, згідно «Ведомостей про казенні волості Таврійської губернії від 1829 року» , віднесли до Агерманської волості (перейменованої з Парпачської) [10]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [11], село спорожніло і на карті 1842 Барак позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів [12].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Владиславської волості. Згідно «Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1867 рік» , село Барак було покинуте мешканцями в 1860-1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [13] та представляло собою порожнє місце [14], а, згідно з «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Барак - вже власницьке російське село з 10 дворами і 35 жителями при джерелі Субаш [15]. На триверстовій мапі 1865-1876 року в селі Барак позначено 13 дворів [16].

Згідно енциклопедичного словника «Німці Росії» село була заселене кримськими німцями, менонітами і лютеранами, в 1882 році (на 5015 десятинах землі) [17]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року в селі Барак значилося вже 37 дворів і 355 жителів [18] - походження цих даних незрозуміло, оскільки за «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1892 рік» в селі Барак, яке входило в Унгутську сільську громаду, значилося 37 жителів в 1 домогосподарстві, а в не ввійшовших в сільську громаду Барака - 4 безземельних [19]. За «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1902 рік» в селі Барак значилося 28 жителів в 9 домогосподарствах [20], за словником «Німці Росії» в 1904 році жителів 35, в 1911 - 61 [17]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[21] в Владиславській волості Феодосійського повіту значиться село Барак [22], з населенням 77 осіб [17].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року [23] була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Владиславовського району Феодосійського повіту [24], а в 1922 році повіти отримали назву округів [25]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округу ліквідовувалися і Владиславовський район став самостійною адміністративною одиницею [26]. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської РСР» [27] в жовтні 1924 року район був перетворений в Феодосійський [24] [28] та село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, в селі Барак, Іслям-Терекської сільради Феодосійського району, значилося 66 дворів, з них 33 селянських, населення становило 299 осіб, з них 204 німця, 78 росіян, 10 вірмен, 6 болгар, 1 записаний в графі «інші», діяла російсько-німецька школа I ступеня (п'ятирічка) [29]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» [30] від 30 жовтня 1930 року з Феодосійського району був виділений (відтворений) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року [26]) і село включили до його складу, а, з утворенням в 1935 році Кіровського [26] - до складу нового району. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан [31].

Після звільнення Криму від фашистів 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму» [32] та в вересні того ж року в район приїхали перші переселенці, 428 сімей, з Тамбовської області, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців. З 1954 року місцями найбільш масового набору населення стали різні області України [33]. З 25 червня 1946 Барак в складі Кримської області РРФСР [34]. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 травня 1948 року, Барак перейменували в Синицине [35]. 26 квітня 1954 року Кримську область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР [36]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірського [37]. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області» [38], знову включили до складу Кіровського [39]. З 1968 року Синицине - центр сільради [40].