Синько Ростислав Олександрович

Народився в селі Степано-Кринка Донецької області в родині економіста. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1955).

З 1955 по 1957 рр. служив в Ансамблі Білоруського військового округу, виступав на сцені Київського театру юного глядача, потім працював на Київській студії телебачення (1957–1964).

З 1965 р. — режисер студії «Укртелефільм».

Співорганізатор Меморіального фонду Івана Кавалерідзе (1992) та Музею-майстерні І. Кавалерідзе у Києві на Андріївському узвозі, директор (1993—2010).

Викладав у Київському державному університеті театру, музики і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 23 жовтня 2010 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі поруч з І. П. Кавалерідзе.

Був одружений із Нонною Капельгородською, українським кінознавцем і кінокритиком.[1].
Дочка: Синько Олександра Ростиславівна (1967—2004) — український мистецтвознавець. Кандидат мистецтвознавства (1996).

Поставив картини:

• «Співає Муслім Магомаєв»,
• «Шлях у мистецтво» (1963),
• «Квітуча юність України» (1964),
• «Пісні щасливого краю» (1965),
• «Соловей із села Маршинці»,
• «Симфонія» (1966. Диплом на зональному огляді телефільмів у Ленінграді; Приз І Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Києві),
• «Добридень, зелені Карпати» (1966),
• «Пам'ятай!», «Буйноцвіття талантів», «Фестиваль народних талантів» (1967),
• «Телевізійний музичний альманах» (2 вип.),
• «Пісні дарує Варшава» (1968),
• «Чую Вас, чекайте», «Кораблі ідуть» (1969),
• «Поліське намисто», «Одвічне» (1970),
• «Троїсті музики» (1971. Приз V Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Ташкенті),
• «А в нас весілля» (1971),
• «Майстри» (1971. Приз II Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані» у м. Жданові),
• «Як цвіт весняний» (1972),
• «Автопортрет» (1972. Приз Академії мистецтв VI Всесоюзного фестивалю телефільмів. Тбілісі, 1975),
• «Творці» (1973. Приз І Всесоюзного фестивалю телефільмів «Людина праці на телеекрані». Донецьк, 1973),
• «Пісня, опалена війною», «Такі симпатичні вовки» (1975),
• «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976),
• «Збережи вогонь», «Пам'ять зберігає» (1977),
• «Ой не ходи, Грицю» (1979),
• «Страх» (1980),
• «Острів співучих пісків» (1981),
• «Слово про Київ», «Сергєєв-Ценський», «На материнському полі» (1982),
• «Той, що несе факел» (1983),
• «Завтра починається сьогодні» (1984, 2 с, т/ф),
• «Дім батька твого» (1986),
• «Іван Кавалерідзе: на зламах часу» (1987),
• «І голос наш почує світ» (1989),
• «Народний Малахій» (1990, автор сценар.),
• «Київські прохачі» (1991, автор сценар.),
• «Сад Гетсиманський» (1993, автор сценар.),
• «Тигролови» (1994, автор сценар.),
• «Донбас. Повернення» (1995),
• «Кредо» (2001),
• «Мрія» (2004, відео) та ін.

Автор:

• сценарію мультиплікаційної стрічки «Страшний звір» (1969),
• теленарису «Василь Бородай» (2000),
• проекту «Творці незалежності» (2000–2001), за яким створено серію телепортретів видатних громадян України.

Автор книг:

• «Поза часом і простором. Спогади про Івана Кавалерідзе» (К., 1997),
• «На зламах епох. І. Кавалерідзе і оточення» (К., 2002).

Створив:

• надгробок Іванові Кавалерідзе на Байковому кладовищі в Києві (1980),
• меморіальні дошки І. Кавалерідзе (1987, у співавт. і 2002) в Києві та в с. Новопетрівка (1987) Сумської області,
• пам'ятник письменнику Пилипу Капельгородському у смт Недригайлові Сумської області (1982),
• пам'ятник Василю — герою фільму О. Довженка «Земля» у с. Яреськах Полтавської області (1984),
• пам'ятник кошовому Петру Калнишевському у с. Пустовійтівці Сумської області (1991, у співавт.),
• пам'ятник Григорію Сковороді в Харкові (1992, у співавт.) за проектом І. Кавалерідзе,
• пам'ятник Андрію Первозваному у Севастополі (2004, у співавт.).

Брав участь у відтворенні пам'ятника І. Кавалерідзе княгині Ользі в Києві (1996).

Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2001), медалями.

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.142;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.388;
• Митці України. К., 1992. — С.529;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.538-539;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 1231.

• Синько Ростислав Олександрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Ростислав Синько на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
• Фільмографія на animator.ru (рос.)