Ситник розлогий

Си́тник розло́гий (Juncus effusus) — багаторічна рослина родини ситникових.

Ситник розлогий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ситник (Juncus)
Вид:
Ситник розлогий (J. effusus)
Біноміальна назва
Juncus effusus
L., 1753
Синоніми
  • Juncus communis E.Mey.
  • Juncus laevis Wallr.
  • Juncus bogotensis Kunth
  • Juncus fistulosus Guss.
  • Juncus mauritianus Bojer
  • Juncus lucens Burnham
  • Juncus zebrinus André
  • Juncus luxurians Colenso
  • Juncus laxus Robyns & Tournay
  • Juncus canariensis Willd. ex E.Mey.
  • Juncus oehleri Graebn.
  • Juncus griscomii Fernald

Опис

Трав'яниста рослина, яка має густо-дернисте повзуче кореневище. Стебла циліндричні, міцні, гладенькі (в сухому стані тонко-борозенчасті), зелені, 50—120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами, всередині суцільно виповнені (без перетинок), після маленької перемички витягнуті (без особливо помітного розширення) в довгий (15—25 см) гострий трубчастий приквітковий листок. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть; оцвітина віночкоподібна, з шести лінійно-ланцетних, гострих, зеленуватих, злегка іржасто-обведених, по краях вузько-перетинчастих листочків, розміщених двома колами. Плід — обернено-яйцювата, бурувата, з полиском коробочка. Цвіте у червні—липні.

Поширення

У природних умовах ситник розлогий поширений в Європі, Азії, Африці, Північній Америці та Південній Америці. Завезений та натуралізований в Австралії, на Мадагаскарі та багатьох океанічних островах.

В Україні росте на Поліссі по болотах, болотистих лісах і луках, на берегах річок і водойм; у Лісостепу і Степу — по піскуватих терасах річок.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб використовують кореневища рослини, які заготовляють восени й використовують свіжими (в гомеопатії) або сушать. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

У кореневищах рослини є дубильні речовини й розчинні силікати.

Фармакологічні властивості і використання

У народній медицині ситник додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами його використовують при запаленні сечового міхура. Як додатковий компонент ситник входить до складу деяких комплексних закордонних препаратів, використовуваних при розладах травлення, хворобах печінки і жовчного міхура. У гомеопатії із свіжих кореневищ одержують есенцію, яку додають до засобів, застосовуваних при утворенні каменів у сечових шляхах.

Література
  • Кречетович В.І., Барбарич А.І. Родина Ситникові (Juncaceae) // Флора УРСР. — К., 1950. — Т. 3. — С. 21—61.
  • Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1990. — 544 с.: іл. — ISBN 5-88500-006-9
  • Ольшанський І. Г. Географічний аналіз Juncaceae Juss. флори України // Український ботанічний журнал. — 2009. — Вип. 66. — № 4. — С. 554–565.
  • Ольшанський І.Г., Федорончук М.М. Рід Juncus L. (Juncaceae) у флорі України // Український ботанічний журнал. — 2011. — Вип. 68. — № 5. — С. 686—700.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.