Скляров Віталій Федорович

У 1957 році закінчив Новочеркаський політехнічний інститут (РРФСР) за фахом інженер-електрик, спеціальність «Центральні електростанції, мережі та системи».

У 1957—1973 роках — на інженерних посадах на підприємствах енергетики Ворошиловградської (Луганської) області: стажувальник чергового інженера, начальник зміни електроцеху, черговий інженер електростанції, заступник начальника електроцеху, головний інженер, директор Ворошиловградської державної районної електростанції (ДРЕС).

Член КПРС з 1962 року.

У 1973—1974 роках — головний інженер, у 1974—1976 роках — керуючий, у 1976—1977 роках — генеральний директор виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго».

У 1977 — 11 травня 1982 року — 1-й заступник міністра енергетики і електрифікації Української РСР.

11 травня 1982 — 3 січня 1993 року — міністр енергетики і електрифікації Української РСР (України)[1].

З січня 1993 року — на пенсії в Києві.

З серпня 1994 по квітень 1995 року — радник прем'єр-міністра України[2][3]. Голова Українського національного комітету Міжнародної Ради з великих електроенергетичних систем (CIGRE), президент громадської організації «Асоціація СІГРЕ — Україна».

Автор понад 150 публікацій з питань енергетики, великого числа наукових праць, книг, авторських свідоцтв на винаходів.

Брав активну участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Цій сумній темі в нашій історії міністр присвятив окрему книгу «Завтра был Чернобыль: документальная повесть», яка перекладена на англійську, німецьку, французьку, іспанську мови.

• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени
• медалі
• лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
• Почесний енергетик СРСР
• Заслужений енергетик України
• Премія НАН України імені Г. Ф. Проскури (1985 за підсумками 1984 року) — за цикл робіт «Методи та засоби підвищення надійності та ефективності експлуатації енергетичного виробництва», співавтори — Гуляєв Василь Анатолійович, Самойлов Віктор Дмитрович.

• Скляров