Скоморохи (Чортківський район)

Скоморо́хи село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване над р. Стрипою, за 18 км від Бучача і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1199 осіб (2007).

село Скоморохи
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Золотопотіцька селищна громада
Облікова картка Скоморохи 
Основні дані
Населення 1 199
Територія 2.782 км²
Густота населення 416.97 осіб/км²
Поштовий індекс 48462
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°55′25″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д.
Водойми р. Стрипа
Найближча залізнична станція Бучач
Місцева влада
Адреса ради с. Скоморохи, Бучацький р-н, Тернопільська обл., 48462
Староста  ?
Карта
Скоморохи
Скоморохи
Мапа

До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади  [1]

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Перша писемна згадка 1439 року[2].

З 1599 року[3], після проведеного з братами поділу родинних маєтностей[4] село стало власністю шляхтича Стефана Потоцького (бл.15681631, наймолодший син стражника польного коронного[lower-alpha 1] Миколая Потоцького і його дружини Анни Черменської (Czermieńska), брат Яна, Якуба, Анджея Потоцьких).

С. Потоцький разом з дружиною Марією Амалією Могилянкою, двоюрідною сестрою православного Митрополита Київського Петра Могили, стали фундаторами побудови церкви святого Миколая в Бучачі[5]. У ХІХ ст. власником маєтку в селі був Антоній Симфорій Антоневич-Болоз (пол. Antoni Symforiusz Antoniewicz Bołoz, 1812—1881)[6], чинний член Бучацько-чортківського-заліщицького відділу Галицького господарського товариства (Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie) у Львові[7], батько Яна Антоневича-Болоза[8], польського історика, мистецтвознавця вірменського походження[9].

1914 року в селі діяла однокласна етатова хлоп'яча[10] школа з українською мовою навчання[11].

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» та інші, кооператива.

У 1940 році розпочали будівництво ГЕС на річці Стрипі біля села, яке завершили вже після Другої світової війни. Електроенергія подавалася, зокрема, й до тодішнього районного центру Золотого Потоку.[12]

1947 року після арешту отця Івана Галібея нібито за шлюб підпільникам (завезли до Чортківської тюрми) громада села написала реляцію-просьбу звільнити пароха.

Релігія

Наприкінці XIX ст. село було центром греко-католицьої парафії, яка входила до складу Бучацького деканату. 1883 року в селі збудували муровану церкву святого Миколая, в якій свого часу були метрики від 1785 року[13].

Нині у Скоморохах є церква святого Димитрія (1887 р., кам'яна, перебудована 1938 р.)[2].

Пам'ятні знаки

  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року;
  • символічна могила зі статуєю («фіґурою») Божої Матері (1995);
  • два хрести на місці поховань німецьких та угорських солдатів (1944).

Пам'ятки природи

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, туристично-оздоровчий комплекс «Лісовий», та оздоровчий табір «Лісовий дзвіночок», торгові заклади.

Персоналії

Народилися

  • інженер, громадський діяч Роман Галібей[14]
  • громадсько-політичний (ОУН, псевдо «Вороний»), культурний діяч, режисер (один з творців фільму «Жорстокі світанки», Канада) Іван Красножоний[15].
  • польський історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний діяч Ян Антоневич-Болоз (разом з Антоніною Антоневич-Болоз були власниками маєтку в селі наприкінці XIX ст.[13]).

Проживали, працювали

Померли

  • Антоній Антоневич-Болоз (28 листопада 1881).[8]

Зауваги

  1. у книзі Ярослава Стоцького помилково названо його брацлавським воєводою → Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 39. — ISBN 966-7086-24-0.

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Мельничук Б., Феськів І. Скоморохи… — С. 279.
  3. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 16. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  4. Lipski A. Potocki Stefan h. Pilawa (ok. 1568—1631) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 175. (пол.)
  5. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 132. (пол.)
  6. 83. Albina Antoniewicz Bołoz. (пол.)
  7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1870. — Lwów : galicyjska drukarnia rządowa, 1870. — S. 574. (пол.)
  8. Jan Deodat Bołoz-Antoniewicz (ID: psb.365.1). (пол.)
  9. d'Abancourt H. Antoniewicz Jan Bołoz (1858—1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 137—139 (Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840). (пол.)
  10. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914. — Lwów, 1914. — S. 700. (пол.)
  11. Szematyzm… na rok 1914… — S. 728.
  12. Феськів М. І запалила Стрипа світло у сільських оселях // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 189—190. ISBN 978-966-528-289-1.
  13. Skomorochy 3.) S., wś, pow. buczacki… — S. 693.
  14. Гаврильцьо І. Галібей Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А  Й. — С. 333. ISBN 966-528-197-6.
  15. Мельничук Б. Красножоний Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К  О. — С. 219. ISBN 966-528-199-2.
  16. Василечко М. Кучер Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А  Я (додатковий). — С. 333. ISBN 978-966-528-318-8.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.