Якуб Потоцький (староста генеральний)

Якуб Потоцький гербу Пилява (бл. 1554 — 26 січня 1613[2]) — польський шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої.

Якуб Потоцький
Jakub Potocki
Народився 1554(1554)
Кам'янець-Подільськ
Помер 26 січня 1613(1613-01-26)
Смоленськ
Поховання костел, Золотий Потік
Громадянство Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Місце проживання Єзупіль
Діяльність військовик, меценат, урядник
Посада староста генеральний подільський
Конфесія кальвініст,[1] римо-католик
Рід Потоцькі
Батько Миколай Потоцький
Мати Анна Черміньська
У шлюбі з Ядвіґа з Прусиновських
Ядвіґа з Тарновських
Діти Катажина, Миколай, Ян, Станіслав, Якуб
Герб

Життєпис
Ян і Якуб Потоцькі
Костел в Єзуполі
Місце поховання

Народився в сім'ї королівського ротмістра Миколая Потоцького та його дружини Анни з Чермінських (1525–1579). 3-й син у родині, рідні брати: Ян (1551/1555—1611), Анджей (1553–1609), Стефан (1568–1631).

За епітафією, змолоду мав перебувати при дворі короля Стефана Баторія у Семигородді. Після його сходження на трон Королівства Польського став придворним. Брав участь в інфляндській війні 1579-1582 років у полку королівських дворян. У вересні 1580 р. з власним почтом брав участь у битвах під Великими Луками, під Торопцем (20 вересня). Політично, як і брати, був пов'язаний з Яном Замойським. У 1585 р. отримав від короля Чешибіси, конфісковані від Самуеля Зборовського. В січні 1588 брав участь у виправі проти архикнязя Максиміліяна ІІ Габсбурга, входив до складу групи під командуванням Алєксандера Конєцпольського, яка 21 січня випередила армію Замойського в марші на Вільковецьк. Брав участь у битві під Бичиною 24 січня. Правдоподібно, брав участь у битві з татарами під Баворовом у серпні 1589 р. На «пописі» шляхти під Бібркою в серпні 1590 його рота гусарів мала 150 коней, потім мала не більше 100. Посол сейму 1590—1591 років від Подільського воєводства. З братами Яном та Анджеєм брав участь в антикоролівському з'їзді шляхти у Єнджеюві у серпні 1592 р.

Брав участь у сходженні на молдавський трон Єремії Могили 1595 р., залишився там у полку брата при господарі, брав участь у битві під Сучавою зі Штефаном Разваном. Влітку 1596 р. повернувся, взяв участь на чолі своєї роти у придушенні повстання Северина Наливайка.[3]

Перед 1598 р. змінив обряд на католицький. У 1598 р. фундував будівництво костелу Успіння Пречистої Діви Марії та кляштору домініканців в Чешибісах (було закінчене сином Миколаєм-«ведмежою лабою»), назву містечка змінив на Єзуполь.[4]

До 1599 р. володів частиною Загайполя[5], Єзуполем[6], де за його розпорядження та сприяння будували квадратний з 4-ма наріжними вежами замок, домініканський костел, кляштор;[7]

Разом з братами брав участь у молдавських походах 1595 p., наприкінці 1607 р. Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля Сиґізмунда III Вази. Брав участь в битві під Ґузовом 5 липня 1607 р., в якій були розбиті загони рокошанів-повстанців. Довгий час був придворним королів Сиґізмунда II Авґуста та Сиґізмунда III Вази. В 1609 р., після смерті брата Анджея, став каштеляном кам'янецьким.

У 1611 р. брав участь в облозі Смоленська, зокрема, вночі з 12 на 13 квітня врятував ікону Матері Божої. За звитяги перед Річчю Посполитою король надав посаду коменданта залоги в Смоленську[8], пізніше брацлавського воєводи.

Помер 26 січня 1613 року в Смоленську (Якуб Пшонка стверджував, що з жалю за братом Стефаном, який потрапив у полон). Був похований у домініканському костелі Золотого Потоку. Справу виплати йому сум, які була винна скарбниця Речі Посполитої, розглядала у 1614 р. комісія бидгощська.[9]

Уряди (посади), маєтності

Після смерти брата Яна в 1611 р. став старостою генеральним подільським. Був старостою білоцерківським, білокамінським (після капітуляції замку в Пайде 30 вересня[3]), летичівським.[10]

Крім родинного Потоку та Чешибісів, посідав Тисменицю з селами: Микитинці, Угорники, Підлужжя, Підпечери, Студенець, Клубівці. 1598 р. люблінський воєвoда Марек Собєскі отримав «консенс» короля на відступлення Якубу Потоцькому королівщин Черніїв, Хом'яків, Хриплин, Перевозець, «саліни» Велеш(с)ниця.[4]

Заснування міста Єзуполя

За легендою, перед цим поселення називалося Чешибіси. Одного разу, згідно з народною легендою, під час наїзду татар польський шляхтич (Якуб Потоцький) утікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — кінь виніс його на суходіл. На подяку Богові майбутній воєвода дав обітницю заснувати на обох берегах Дністра міста (теперішні Єзупіль та Маріямпіль). 1597 р. містечко перейменували (стараннями власника — Якуба Потоцького) на Єзупіль.

Сім'я

Був одружений двічі. Перща дружина — Ядвіґа Прусіновська (сестра белзького воєводи Адама Прусіновського). Діти:

Друга дружина — Ядвіґа Тарновська (пом. після 1629), донька буського старости, радомського, сандомирського каштеляна Станіслава Тарновського (пом. 1618), шлюб уклали 19 жовтня 1603 року. Діти:

Примітки
  1. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 18.
  2. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 229.
  3. Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 19.
  4. Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 20.
  5. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 243.
  6. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 20.
  7. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 27.
  8. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 29.
  9. Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 20—21.
  10. Potoccy (01) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  11. Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy… — S. 67.

Джерела
  • Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — Lwów : drukarnia Wł. Łozińskiego, 1890. — 163 s. (пол.)
  • Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 18—21. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — 938 s. — S. 697—699. (пол.)
  • Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

Посилання
Попередник
Ян Потоцький		 Воєвода брацлавський
1611—1613		 Наступник
Олександр Заславський
Попередник
Ян Потоцький		 Староста генеральний подільський
1580—1582, 1611–1613		 Наступник
Валентій Александр Калиновський
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.