Скоморошки
Скоморо́шки — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області у складі Оратівської селищної громади.
| село Скоморошки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Вінницький район |
| Рада | Оратівська селищна громада |
| Облікова картка | Скоморошки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1870 |
| Населення | 1435 |
| Площа | 3,846 км² |
| Густота населення | 373,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22615 |
| Телефонний код | +380 4330 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°19′45″ пн. ш. 29°26′27″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
244 м |
| Водойми | Роська |
| Найближча залізнична станція | Пост Озерний |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22615, Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Скоморошки, вул. Центральна, 17 |
| Сільський голова | Ткачук Олексій Миколайович |
| Карта | |
  Скоморошки | |
 Скоморошки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Оратівської селищної громади [1]
Історія
Засноване, очевидно, не пізніше кінця ХІV ст., тобто в добу Великого князя литовського Вітовта. Адже згадка про нього є у виступі брацлавського писаря Северина Кропивницького (пращур засновника українського професійного театру Марка Кропивницького) на засіданні польського сейму у Варшаві 3 лютого 1581 року. Останній у присутності короля Стефана Баторія заявив про свої права на село Скоморошки, що знаходиться у басейні річки Роски. Мотивував він це тим, що даний населений пункт належав ще його прапрадідові Григору Судимонтовичу, якому разом з іншими маєтностями воно було подароване Великим князем литовським Вітовтом («Документи Брацлавського воєводства 1566—1606 років». — Львів, 2008 — С. 274—275). Іншими історичними документами підтверджується, що згадана Грамота була видана пану Гринькові (Григору) 20 червня 1491 року..
У 1736 році у Скоморошках було 5 дворів, які належали до церковного приходу сусіднього села Човновиці. Обидва села належали до маєтку князів Віжицьких.
На початку 19 століття Францішек Цешковський продав Скоморошки графу Красицькому, у 1810 році село було придбане Яковом Збишевським. Пізніше Скоморошки дісталися сину Якова Валеріану, який побудував тут у 1860 році цукровий завод, котрий наприкінці XIX століття був перебудований на модерніший. Цей завод невдовзі згорів. 1901 року підприємець Гальперин збудував новий корпус заводу, який було зруйновано влітку 2013 року. 1924 року було збудовано сільську школу (заводська семирічка). З 1934 року діє середня школа (перший випуск — 1937 рік).
У 1905 році мали місце заворушення селян і робітників цукрового заводу. За участь у виступах було страчено робітника Л. Романюка.[2]
Село сильно постраждало від Голодомору 1933 року, нині встановлено пам'ятний хрест. Точну кількість жертв встановити неможливо.
Під час Другої світової війни село, як й інші села Погребищенського району, було окуповане фашистами у другій половині липня 1941 року. На фронтах Другої Світової війні воювало 580 мешканців села, у партизанах було 26 осіб,[2] загинуло 166 скоморошанців, серед них Герой Радянського Союзу М. З. Брацюк. На цукровому заводі з січня 1942 до грудня 1943 року діяла група підпільників. Сільські комсомольці створили підпільну групу з 14 осіб.[2] Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[3]
На початку 1970-х років в селі працював цукровий комбінат, до складу якого входив радгосп, що обробляв 6928 га землі, в тому числі 5111 га орної, радгосп вирощував насіння цукрових буряків. Окрім радгоспу до складу комбінату входив цукровий завод 238 тис. центнерів цукру на рік. В селі були середня школа, будинок культури, дільнична лікарня та амбулаторія.[2] У 1970-х роках село входило до складу Погребищенського району
Населення
| Рік | 1897 | ~1900 | ~1902 | ~1972[2] | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 2382 | 1435 |
Транспорт
У селі є своя залізнична станція, але через занепад цукрового заводу вона занедбана. За 7 км на північ від села проходить залізниця Козятин — Жашків (зупинний пункт Пост Озерний). Поїзд Козятин — Жашків ходить раз на день.
Також з села є автобуси в Оратів.
Сучасність
На сьогодні в Скоморошках 800 дворів; населення близько 1,5 тисячі осіб. Промисловість: Скоморошківський цукровий завод (демонтований). Сільське господарство: діє спільне акціонерне товариство САТ «Скоморошківське», посіви цукрового буряка, пшениці, ячменю, кукурудзи.
Галерея
Вулиця
Сільська рада
Школа
Дитсадок
Клуб
Амбулаторія
Ставок
Цукровий завод (фото 2008р.)
Пам'ятник воїнам-односельчанам
Відомі люди
- Брацюк Микола Захарович — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
- Боярунець Юрій Олексійович (1953 р.н.) — український письменник, член НСПУ;
- Мартинюк Анатолій Іванович (1966 р.н.) — український поет, член НСПУ.
Виноски
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 10 листопада 2021.
- Скоморошки. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С. 531.
- Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
Література
- Скоморо́шки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.531
Посилання
- Skomoroszki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 693. (пол.)
- Погода в селі Скоморошки