Сливицький Володимир Іванович

Володимир Іванович Сливицький (18 лютого (1 березня) 1876, Зміїв, Харківська губернія — 27 квітня 1957, Харків) — радянський вчений-правознавець, професор Харківського юридичного інституту, спеціаліст у галузі цивільного права.

Сливицький Володимир Іванович
Народився 18 лютого 1876(1876-02-18)
Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 27 квітня 1957(1957-04-27) (81 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність правник
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Аспіранти, докторанти Недбайло Петро Омелянович
Членство Харківське товариство грамотності
Нагороди

Біографія

Володимир Сливицький народився 18 лютого (1 березня) (згідно з іншими джерелами у квітні) 1876 року у Змійові Харківської губернії. Освіту отримував на юридичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1900 році із золотою медаллю. У 1904 році успішно склавши іспит став магістром цивільного права і почав працювати при університеті, був бібліографом, а згодом став консультантом. У 1906 році отримав посаду приват-доцента, а у 1917 році — професорську посаду на юридичному факультеті[1][2][3].

У 1920 році перейшов на роботу у Харківський інститут народного господарства (згодом Інститут радянського будівництва і права, а потім Харківський юридичний інститут (ХЮІ)), де обіймав посади завідувача кафедри цивільного права (1920—1936) і декана юридичного факультету (1920/1921 — 1922), створеного ним самим. У 1922—1924 роках був юристом-консультантом при Раді народних комісарів і Держплані УРСР. Взяв участь у розробці проєктів багатьох кодексів і законів УРСР. З 1927 по 1934 роки був депутатом трьох скликань Харківської міської ради[1][2][3].

У 1937 році очолив кафедру теорії держави і права ХЮІ. З 1941 по 1944 роки, працював професором у Ташкентському юридичному інституті. У 1944 році знов очолив кафедру теорії держави і права у ХЮІ, а з 1955 року був професором кафедри історії та теорії держави і права у тому ж виші[1].

Помер 27 квітня 1957 року у Харкові[1][2][3].

Наукова діяльність

Володимир Іванович викладав наступні дисципліни: цивільне право, сімейне право, історію політичних вчень, логіку і теорію держави і права. У коло дослідницьких інтересів Сливицкого входили проблеми спільний теорії правовідносин та історичні типи права. Разом зі своїм учнем Марком Цвіком і Володимиром Копєйчиковым був засновником наукової політично-правовій школі, котра займалася дослідженням постановок, розробок і рішень політично гострих проблем учень про державу і право[1][3][4]

Серед праць В. І. Сливицкого найбільше значення мають: «Авторське право» (1912), «Право на чесне до себе ставлення» (1915), «Про передачу векселя» (1919), «Юридичне положення приватної промисловості у УРСР і СРСР» (1923), «Основні питання шлюбного та сімейного права УРСР», «Вчення К. Маркса про власність» (1933) і «Курс господарського права» (1935)[3][2][1].

Нагороди

Володимир Сливицкий мав наступні нагороди:

Примітки
  1. Цвік, 2003, с. 511.
  2. library.nlu.edu.ua.
  3. logos.biz.ua.
  4. Розенфельд, 1998, с. 659—660.

Література
  • Цвік М. В. Сливицький Володимир Іванович // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — 736 с. — ISBN 966-7492-00-1.
  • Розовский Б. Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. — Луганск : РИО ЛАВД, 2004. — 600 с. — ISBN 966-8129-57-1.
  • Розенфельд Ю. Н. Цвик Марк Вениаминович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х. : Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — 736 с.

Посилання
  • Сливицький Володимир Іванович. http://library.nlu.edu.ua/ (укр.). Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Процитовано 17 січня 2020.
  • Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (укр.). Видавничий центр «Логос Україна». Дата звернення 17 січня 2020. http://www.logos.biz.ua/proj/yar/280.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.