Слободище (Бердичівський район)
Слободи́ще — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 932 особи.
| село Слободище | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Бердичівський район |
| Громада | Швайківська сільська громада |
| Облікова картка | Слободище |
| Основні дані | |
| Засноване | 1586 |
| Перша згадка | 1586 (436 років)[1] |
| Населення | 932 |
| Площа | 0,595 км² |
| Густота населення | 1566,39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13330 |
| Телефонний код | +380 4143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°00′50″ пн. ш. 28°28′43″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
241 м |
| Водойми | р. Гнилоп'ять |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Слободище |
| Карта | |
  Слободище | |
 Слободище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
Датою заснування села вважається 1510 рік. Вперше документально назва села згадана в акті від 7 жовтня 1593 року в інвентарі маєтків, які належали Євстафію, Юрію, Петру та Олександру Тишкевичам-Логойським і знаходилися в Житомирському повіті Київського воєводства[2]. Назва Слободище вказує на те, що у селі проживали свобідні люди.
У другій половині XVI століття містечком володів Василь Тишкевич, який збудував тут замок[3]. Залишки замку були помітні ще наприкінці ХІХ ст[4]. За часів козаччини це було велелюдне місто, тільки грецька колонія налічувала 4 тис. осіб. У містечку була мурована церква, монастир василіян[4].
Поблизу села у 1660 р. відбулася Слободищенська битва та був укладений Слободищенський трактат.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1200 осіб, налічувалось 136 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і водяний млин[5].Належало Вишомирським.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1994 осіб (969 чоловічої статі та 1025 — жіночої), з яких 1948 — православної віри[6].
У 1906 році село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 10. Дворів 334, мешканців 2098[7].
У 1932–1933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Слободищі голодувало 100 сімей. Приблизно половина голодуючих були колгоспниками[8].
177 воїнів — земляків не повернулись з фронтів війни. На їх честь в 1966 році встановлено обеліск, на якому викарбувані імена загиблих воїнів — односельчан. В 1992 році обеліск перенесено у створений меморіальний комплекс.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 997 осіб, з яких 441 чоловік та 556 жінок.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 929 осіб.[10]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,93 % |
| російська | 1,07 % |
Пам'ятки
Неподалік від села розташований Козацький курган датований XVII—XVIII ст. та підземні ходи[2].
Збереглася будівля панського маєтку.
У 1992 році збудовано Меморіальний комплекс на честь воїнів-односельчан.
Відомі люди
- У селі народилися Герої Радянського Союзу Грабчук Максим Григорович , Карпенко Іван Михайлович.
- Народився Дмитро Власович Степовик — доктор філософії, доктор мистецтвознавтства, доктор богословських наук, професор, академік Академії наук Вищої Школи України.
- Ясінський Микола Іванович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також
Джерела
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
Примітки
- Слободище
- Історія с. Слободище | Швайківська громада, Житомирська область, Бердичівський район. shvaykivska-gromada.gov.ua. Процитовано 9 лютого 2020.
- Горобчук, Анатолій (19 травня 2012). Литовсько-польський період (XIV – кінець XVIII ст.). "Мій Бердичів" (uk-UA). Процитовано 9 лютого 2020.
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 9 лютого 2020.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-22)
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
Посилання
- Słobodyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 808. (пол.)
- Погода в селі Слободище