Слоут

Сло́ут — село в Україні, в Березівській сільській територіальній громаді Шосткинського району Сумської області. Розташоване за 15 км від районного центру міста Глухова та за 8 км від автодороги Київ — Москва М02E101. Населення станом на 2001 рік становило 1738 осіб, а станом на 2015 рік — 1406 осіб.

село Слоут
Слоутська сільська рада
Слоутська сільська рада
Країна  Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Шосткинський район
Громада Березівська сільська громада
Облікова картка Слоут 
Основні дані
Населення 1406
Площа 5,35 км²
Поштовий індекс 41436
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°45′22″ пн. ш. 33°46′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 181 м
Водойми р. Есмань
Місцева влада
Адреса ради 41436, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Слоут, вул. Шкільна, 18
Сільський голова Артеменко Надія Михайлівна
Карта
Слоут
Слоут
Мапа

 Слоут у Вікісховищі

Географія

Село Слоут знаходиться на березі річки Есмань. На відстані до 4-х км розташовані села Долина, Береза ​​і Іващенкове. До села примикає великий лісовий масив (сосна, дуб). Через село проходить автомобільна дорога Т 2502. Поруч проходить залізниця, станція Слоут за 2 км.

Назва

Існує кілька версій щодо походження назви села.

  • Дехто вважає, що сюди до озер, приходили з навколишніх сіл на ловлю («слов») риби, звідси «Словут», «Слоут»[джерело?].
  • Інша версія: назва пов'язана з словом «словутий», яке словник В. І. Даля пояснює як «славний», «знаменитий», «відомий» (пор. «Славутич»)[1][2]. Слоутські озера, які знаходяться тут, були другими за величиною на Чернігівщині, і славились своїми рибними багатствами.

Історія

Поблизу села виявлені залишки поселень бронзової доби і сіверян (VIII-Х століття).

В 1503 край входить до Московської держави. Але під тиском Речі Посполитої через 115 років Глухівщина переходить до Польщі. Поляки активно заселяють свою прикордонну місцевість. Сюди масово приїжджають вихідці з центральної України[джерело?].

У середині XVII ст. з дозволу українського гетьмана Богдана Хмельницького знатний козак Глухівської сотні Бабка заснував слобідку на берегах Слоутських озер і р. Османь. З цієї слобідки і починається історія села.

У 1712 р. лівобережний гетьман Іван Скоропадський віддав Слоут у володіння та користування Генерального писарю Семену Савичу. Через 6 років імператор Росії Петро І затвердив це спеціальною грамотою. Савичі були впливовими людьми в Україні, мали свій герб. Тому й наше село було в пошані.

Після смерті Семена Савича в 1725 році Слоут, разом з іншими його маєтностями переходить до сина, Федора. А згодом до сина останнього, теж Федора, відомого українського архітектора — будівничого Троїцького собору в Глухові.

Федір Савич в 1754 р. почав судитись з козаками за озера. І виграв цю справу, подарувавши сотнику Туранському буланого коня за 20 карбованців. У 1773 році Савичі з продали 167 дворів Слоута переяславському полковнику Григорію Іваненку.

В 1842 році в центрі Слоуті була побудована кам'яна Різдво-Богородицька церква. В самій церкві були численні ікони та великі фрески, а дзвін було чути за багато кілометрів. Зараз на її фундаменті знаходиться сільський Будинок культури (побудований в 1938 році.)

В 1875 році в Слоуті була відкрита земська школа. В ній в трьох класах навчалось 136 хлопчиків та 16 дівчаток. За штатом було передбачено два вчителі. В 1889 році була заснована бібліотека.

На початку XX століття кількість дворів досягла 800, а кількість жителів 3123 чоловіки — була найбільшою за всю історію Слоута. В ході революції в січні 1906 р. в Слоуті почалось селянське повстання. Селяни спалили садибу поміщика Бріггена. Але через декілька днів війська придушили повстання. В результаті Столипінської аграрної в 1908 році навколо Слоута з'явилось три хутори Долина, Панщина та Туровщина. На даний момент існує лише село Долина, що, як і Слоут, розташоване на автотрасі Глухів — Шостка.

Радянська окупація в селі була встановлена ​​в січні 1918 року[3]. Слоутчани в 1932—1933 роках страждали від голоду[4]. Але, як свідчать старожили, селяни завдяки важкій праці та власному господарству вижили. Смертність в Слоуті не була такою великою, як по Україні.

Під час німецько-нацистської окупації в Слоутських лісах почав діяльність Глухівський партизанський загін під командуванням П. Л. Кульбаки[3]. В листопаді 1941 року в лісі відбувся перший бій Глухівського партизанського загону.

В 1953–1985 роках колгоспом керував Василь Акимович Овсієнко.

З 1957 по 1991 роки в Слоуті виходила газета («багатотиражка») «Чапаєвець». Довгий час (з 1957 по 1971 роки) її редактором був вчитель Слоутської школи Красовицький Беніамін Ісакович.

Сьогодення

В наш час село орієнтується на покращення життя людей. На території села діє ТОВ «Агрофірма імені Чапаєва», Слоутське лісництво, три десятки підприємців. В Слоуті, станом на березень 2010 року, в 712 будинках проживає 1473 чоловіки. Ще 13 чоловіки в 26 будинках с. Долина. На території Слоутської сільської ради діє Слоутський навчально-виховний комплекс, в якому навчається 164 дитини, працює Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, 8 магазинів. Загальна площа села 9 002 гектари, з них 4 938, 2 гектари сільгоспугідь. Ще 75, 5 гектари — під водними об'єктами. Протяжність доріг з твердим покриттям 22 кілометри, а водогонів 11, 75 кілометри.

Населення

У 1859 році в козацькому та власницькому селі налічувався 301 дворів, мешкало 1946 осіб (860 чоловічої статі та 1086 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[5].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 2144 особи, налічувалось 352 дворових господарств, існувала православна церква, постоялий двір, 4 постоялих будинки, водяний млин, крупорушка[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2869 осіб (1409 чоловічої статі та 1460 — жіночої), з яких 2862 — православної віри[7].

За даними на 1973 рік у Слоуті було 754 двори, а населення становило 2365 осіб[3].

Динаміка населення
18591885189719731980[8]20012015
1 946 2 144 2 869 2 365 2 140 1 738 1 406
▲ ▲ ▼ ▼ ▼ ▼

Соціальна сфера

В селі є середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку.

Пам'ятки

У Слоуті встановлено меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, які звільнили село від гітлерівців і односельчан, які загинули на фронтах війни.[3]

Пам'ятник Героям Партизанам
Вигляд 1
Вигляд 2
Табличка


У 1992–1996 роках у селі був побудований Храм Різдва Богородиці. Освячений церкви відбулось 20 вересня 1996.

Вигляд 1
Вигляд 2

Відомі люди

В селі народилися або проживали:

Галерея
ТОВ «Агрофірма ім. Чапаєва»
Будинок культури
Ставок

Примітки
  1. Толковый словарь Даля → ПРЕСЛОВУТЫЙ.
  2. Этимологический словарь русского языка Крылова → ПРЕСЛОВУТЫЙ.
  3. Селения, Слоут село[недоступне посилання з вересня 2019] (рос.)
  4. стор 47 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 березня 2015.
  5. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
  8. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.