Смерек (село)

Смерек
Країна	Польща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Ліський повіт
Гміна	Тісна
	Ветлина ?
Перша згадка	1529
Висота центру	644 м
Населення	132 особи (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-608
Автомобільний код	RLS
SIMC	0347880
GeoNames	758829
OSM	r6315950 ·R
	Смерек Смерек (Польща)
	Смерек Смерек (Підкарпатське воєводство)

Смерек (пол. Smerek) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення — 132 особи (2011[1]).

Розташування

Розташоване в долині Солінка гірських пасом Західних Бещад, недалеко від кордону зі Словаччиною.

Село розташоване за 9 км на північний схід від Тісної, за 34 км на півдні від Лісько, 644 метри над рівнем моря, біля потоку Смерек (Смрек) і р. Ветлина.

Назва

Назва Смерек походить від української назви хвойного дерева "смерека".

У ході кампанії ліквідації українських назв село в 1977—1981 рр. називалось Сьвєркув (пол. Świerków).

Історія

Перша згадка в документі 1529 р., як власність роду Балів, на праві волоському. Поселення біля гори Смерек мало стратегічне прикордонне значення для Сяноцької Землі. Поселення, які знаходились поруч — Творильне, Криве, Хміль, Дверник, Ступосяни, Журавин. Пізніше, поруч виникли поселення Ветлина і Яворець.

В вересні 1614 р. в селі були криваві події — місцевий солтис (князь) Петро з купою 98 осіб, напали на садиби села і зруйнували його практично повністю. Кілька жителів були вбиті та багато отримали поранення. Невідомо, які були мотиви нападу: чи було це актом помсти, чи з метою пограбування.

Протягом століть у Смереку було багато власників. На кінець вісімнадцятого століття належав родині графа Лосів.

На початок ХХ століття фільварок з 2500 га ялинових лісів, купила віденська торгова компанія, яка в 1904 р. протягнула вузькоколійну залізницю з Нового Лупкова до присілку Бескид через потік Смерек і почала інтенсивну експлуатацію лісів.

З листопада 1918 по січень 1919 тут існувала Команчанська Республіка.

В 1944 році польська влада запропонувала 691 особам переселитися до СРСР, але ніхто добровільно не залишив свої батьківські прадавні землі і багато людей втекли в ліс. Злочинна комуністична влада під тиском НКВДистів у 1946 р. влаштували облави і мешканців було насильно загнано в товарні вагони і примусово вивезено до СРСР (в село Надіїв коло Долини). Село було знищене, залишилось тільки декілька давніх будівель.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

Місцева греко-католицька парафія належала до 1924 року до Деканату Балигородського, опісля — до Тіснянського. Церква була дерев'яна парафіяльна Св. Мученика Дмитра. Її було збудовано в 1875 році на місці старої, також дерев'яної. Після ІІ Світової війни знищена. На церковному цвинтарі довжиною близько 100 м збереглося тільки декілька могил і фрагменти бетонних і кам'яних надгробків.

В 1903 р в селі була побудована мурована капличка, поставлена на пам'ять про відміну панщини, так званий "гроб панщини", де кілька разів на рік відбувались служби під час паломництва. Тепер від неї немає і сліду.

Етнографія

Місцеві жителі вважали себе русинами ( назва українців до XIX століття), рідко використовуючи назви "бойки" та "лемки", дослідники вважають, що в селі жили і ті і ті, хоча бойки переважали.

Сучасність

Сьогодні через місце старого села пролягає дорога. Немає вже ні будівель садиб, лісопильного заводу, млинів, постоялих дворів і мисливських будиночків, ні співучих птахів…

Зараз у селі мешкає 100 осіб, переважно переселенців-поляків.

Демографія

В 1881 році у селі проживало 557 мешканців.

В 1921 р. в селі мешкало 647 осіб: 564 греко-католиків, 58 римо-католиків, 8 протестантів, 43 юдеїв i 1 особа іншого віросповідання.

В 1927 р. жило тут вже 814 осіб, а в 1943 р. — 869 осіб.

У 1939 році в селі проживало 910 мешканців, з них 840 українців, 40 поляків, 20 євреїв і 10 німців[2]. Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	68	10	47	11
Жінки	64	14	39	11
Разом	132	24	86	22

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Смерек (село)

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

Archiwum Państwowe w Przemyślu/ 142/0 Archiwum Greckokatolickiego Biskupstwa w Przemyślu/ метрики за 1831-1838 рр.
Central Statistical Office (GUS) – TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
Smerek // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 871. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.

[age-3] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.