Собор Різдва Богородиці (Козелець)

Собор Різдва Богородиці у Козельці — православний собор у смт Козелець Чернігівської області. Збудований у 1752—1763 роках на замовлення родини Розумовських за проектом архітектора Андрія Квасова та за участю Івана Григоровича-Барського, який є автором декору. Поряд із собором стоїть дзвіниця, зведена у 1766—1770 роках також за проектом Андрія Квасова.[2][3][4]

Собор Різдва Богородиці
Назва на честь: Різдво Пресвятої Богородиці
Собор Різдва Богородиці
50°54′42″ пн. ш. 31°06′38″ сх. д.
Статус діючий
Країна  Україна
Розташування Козелець, вул. Родини Богомольцiв, 1
Конфесія УПЦ (МП)
Тип будівлі собор
Архітектурний стиль українське бароко з елементами рококо і класицизму
Автор проєкту Андрій Квасов[1]
Архітектор Андрій Квасов (автор проєкту) за участю Івана Григоровича-Барського (оздоблення ліпниною)[1][2]
Будівник графиня Наталія Розумовська
Художник Григорій Стеценко[3]
Будівництво 1752 — 1763
Сайт sobor-kozelets.church.ua
Ідентифікатори й посилання
Собор Різдва Богородиці (Козелець) (Україна)
 Собор Різдва Богородиці у Вікісховищі

Собор та дзвіниця розміщені в історичному середмісті Козельця, і є його містобудівними домінантами.[4] Його відносять до найкращих архітектурних витворів XVIII століття в Україні та тогочасній Російській імперії.[5][6][7]

Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 843.[8]

Історія

Собор споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим — на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці. Під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і конюшня. Після її закінчення приміщення храму використовували під заготконтору (склад для продовольчих товарів).

Собор реставрували у 1961–1982 роках.

14 серпня 1993 року відбулося урочисте відкриття відбудованого Собору Різдва Богородиці. Від цього дня і до сьогодні двері святині відчинені для відвідувачів та екскурсантів. І нажаль перлина Чернігівщини перебуває під тимчасовою окупацією Московського патріархату, вся Україна просить Господа, аби з голів Українців та з нашої землі назавжди пішов цей недуг(МП).

Архітектура

Храм мурований, хрещатий, дев'ятидільний. Рамена завершено напівкруглими ризалітами. Всередині чотири опорні стовпи несуть систему склепінь і п'ять бань, поставлених по діагоналі (як у давньоруських храмах). Витончений ліпний декор стін поєднує форми бароко, рококо і класицизму.

Собор двохярусний. На першому ярусі знаходиться «тепла» церква Адріана і Наталії — усипальниця Розумовських. На другий ярус (власне собор) з трьох боків ведуть напівкруглі ґанки з відкритими колонадами, завершені наметовими верхами.

Майстерне використання засобів живопису, скульптури і архітектурних форм створюють урочистий і святковий образ.

Поруч із будівлею собору розташована чотириярусна дзвіниця.

Взагалі, крім собору у храмовий комплекс входить дзвіниця й споруда полкової канцелярії.

Інтер'єр

В інтер'єрі панують центральна баня і багатоярусний різьблений з липи іконостас 18 століття (створений, як вважають, за участю архітектора Растреллі). Образи (1753) в іконостасі написані у стилі бароко. Складається він з 50 (було 80) автентичних ікон. Ікони писав Григорій Стеценко, різьбу виконав Сисой Шалматов.

Цей іконостас був використаний як зразок при створенні сучасного іконостасу Катерининської церкви у Чернігові, що був освячений у грудні 2016.[9]

Дзвіниця

Дзвіниця (1766–1770, архітектор Андрій Квасов[10]) квадратна в плані (10 х 10 м), чотириярусна. Перший ярус оформлено рустом, другий — тосканським ордером, третій — іонічним, четвертий — коринфським. Увінчує дзвіницю барокова верхівка. Висота дзвіниці із хрестом 50 м.

Будинок полкової канцелярії

Споруда полкової канцелярії (1753–1758, архітектори Андрій Квасов та Іван Григорович-Барський) у плані прямокутна (13,5 х 17,5 м), двоповерхова.

Галерея
  • Фасад собору
  • Храмовий комплекс - собор та дзвіниця
  • Деталь декору
  • Ікони з іконостасу собору на виставці у Києві
  • Інтер'єр нижнього залу
  • Дерев'яний різьблений іконостас висотою 27 м.
  • Дзвiниця 1752-1766 р.р.

Див. також

Примітки
  1. РОЖДЕСТВА БОГОРОДИЦЫ СОБОР, 1752-1763 гг. 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры (рос.). Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016.
  2. Собор Різдва Богородиці та дзвіниця 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 301. Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016.
  3. Про собор. Собор Різдва Богородиці, м. Козелець. Процитовано 29 листопада 2016.
  4. Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Видавничий дім А.С.С, 2005. – 588 с.: іл. (Міністерство культури і мистецтв України, Державна служба охорони культурної спадщини, Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень). – ISBN 966-8613-08-2
  5. Вечерський В. В. Різдва Богородиці собор у Козельці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 220. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  6. Козелецкий собор // Горностаев Ф.Ф. Дворцы и церкви Юга. – М.: Образование, 1914 г., с. 37 – 46. (рос.). Прадідівська слава. Процитовано 2 грудня 2016.
  7. Козелець. Україна Інкогніта. Процитовано 2 грудня 2016.
  8. Реєстри пам’яток. Вікі любить пам'ятки. Процитовано 2 грудня 2016.
  9. Новий іконостас Катерининської церкви 12 метрів в ширину і висоту та має 40 ікон. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  10. Колокольня 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры (рос.). Прадідівська слава. Процитовано 29 листопада 2016.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.