Содоку

Содо́ку (походить від яп. 鼠 (со) — пацюк і 毒 (доку) — отрута), (також називають спірильозом від англ. Spirillosis МКХ-10, іноді англ. Spirillary rat bite fever — спірильозна гарячка від укусу пацюків) — гостра зоонозна інфекційна хвороба, яка характеризується рецидивуючою гарячкою, лімфаденітом і шкірним висипом.

Содоку/спірильоз
Будова щелепи й зубів у пацюків
Будова щелепи й зубів у пацюків
Спеціальність інфекційні хвороби
Симптоми артралгія[1], озноб[1], афект первинний, гарячка, лімфаденопатія, лімфангіт, висип і міалгія
Причини Spirillum minus
Метод діагностики фізикальне обстеження і оптичний мікроскоп
Препарати пеніцилін G, доксициклін і макроліди
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1B90.0
МКХ-10 A25.0
DiseasesDB 32803
MeSH D011906

Історичні відомості та актуальність

Ця хвороба відома дуже давно на Сході і перші її описання відносяться до XVIII сторіччя в Японії. Але в медичній літературі вперше описав содоку у 1899 році японський лікар Г. Міяке[2][3]. Захворюваність на содоку на сьогодні в світі є спорадичною, але в Азії вона вища, аніж в інших регіонах.

Етіологія

Збудник содоку — Spirillum minus, грамнегативна анаеробна бактерія. Має вигляд коротких штопороподібних ниток в 2-3 завитка, забезпечена пучком джгутиків, розташованих бітермінально. Рухи стрімкі, подібні до руху вібріона. Добре забарвлюється за Романовським-Гімзою — набуває фіолетово-рожевого відтінку. У довкіллі нестійкий. Погано зростає на штучних поживних середовищах. Патогенна для білих мишей, морських свинок, котів, собак, мавп[4].

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Spirillum minus.

Сірий пацюк — шкідник у домашньому господарстві.
Чорний пацюк у природних для нього умовах.

Епідеміологічні особливості

Джерело

Джерелом інфекції для людини є пацюки, рідше ласки, білки, кролики, собаки, у яких Spirilla minus знаходиться на слизовій оболонці рота. Хвора людина не є джерелом інфекції. Часто у пацюків не проявляються симптоми хвороби, що дає право вважати їх і резервуаром содоку.

Механізм і шляхи зараження

Зараження відбувається контактним механізмом: найчастіше від укусу пацюків, значно рідше — інших тварин. Можливе зараження при потраплянні слини від хворої тварини на пошкодження шкіри, що до цього були у людей.

Сприйнятливий контингент та імунітет

Ступінь сприйнятливості людини та імунітет після перенесеної хвороби на сьогодні не прояснені, адже через спорадичну захворюваність не вдається провести повноцінні дослідження.

Патогенез

У місці інокуляції збудника відбувається його накопичення і формування первинного афекту, з якого спірили поширюються лімфогенно, спричинюючи в регіонарних лімфатичних вузлах запальний процес, потім проникають в кров. Спірили гематогенно заносяться в органи системи мононуклеарних фагоцитів (СМФ), де вони фіксуються і в подальшому обумовлюють повторну генералізацію інфекційного процесу. Одужання настає завдяки формуванню специфічного імунітету і фагоцитозу збудника клітинами СМФ.

Клінічні прояви

У МКХ-10 вирізняють содоку / спірильоз під кодом А25.0. Клінічної класифікації на сьогодні не існує. Інкубаційний період триває від 3 днів до 2 місяців.

Ранній період

Хвороба починається гостро з ознобу і підвищення температури. Симптоми інтоксикації помірно виражені. На місці укусу виникає первинний афект: щільний болючий інфільтрат, який піддається некрозу, нагноєнню. На інфільтраті утворюється міхур, потім виразка, яка супроводжується лімфангітом і регіонарним лімфаденітом.

Гарячка триває 6-7 днів, згодом температура критично знижується до субфебрильних або нормальних цифр, відмічається рясне потовиділення.

Період рецидивів

Через декілька днів напад повторюється. Число нападів (за відсутності етіотропної терапії) від 6 до 20 й більше. Захворювання може затягнутися на декілька місяців. Дуже часто, починаючи з 2-3 нападу, з'являється висип (плямистий, папульозний), що охоплює все тіло, але особливо згущується в області первинного афекту. Під час нападів хворих турбують сильний м'язовий та суглобний біль. У тяжких випадках з'являються зміни з боку нервової системи, порушуються слух і зір.

Ускладнення

Можливі абсцеси мозку, абсцеси м'яких тканин, поліартрит, міокардит, сепсис.

Діагностика

Клініко-епідеміологічна діагностика

Діагноз содоку ґрунтується на підставі даних епідеміологічного анамнезу (укус пацюком або іншою твариною) і характерної клінічної симптоматики (гарячка, наявність первинного ефекту, регіонарного лімфаденіту, рецидивів хвороби).

Специфічна діагностика

У непевних випадках для ідентифікації збудника досліджують кров і матеріал з первинного афекту. Спірили можуть бути виявлені у мазку з вмісту первинного афекту, у тонкому і товстому («товста крапля») мазків крові, забарвлених за Романовським-Гімзою. Починаючи з 6-8 дня хвороби можна використовувати серологічні реакції — лізису і аглютинації. Біологічний метод — внутрішньоочеревинне зараження білих мишей або морських свинок.

Лікування

Етіотропну терапію проводять пеніциліном внутрішньом'язово в добовій дозі 6-12 млн. ОД, доксицикліном по 0,1 г перорально 2 рази на добу протягом 5-7 днів. Можливе застосування макролідів у загально терапевтичних дозуваннях. Без застосування антибіотиків летальність досягає 10 %.

Профілактика

Профілактика направлена на боротьбу з пацюками, дотримання правил безпеки при роботі з гризунами. При укусах пацюками необхідно провести обробку місця укусу мильним розчином, доцільно призначити профілактично доксициклін протягом 5 днів.

Див. також

Примітки
  1. Disease Ontology — 2016.
  2. Miyake, H., Mitt a.d. Gremgeb. d. Med. u. Chit., 1900, v, 231.
  3. FRANCIS G. BLAKE THE ETIOLOGY OF RAT-BITE FEVER. J. Exp. Med. 1916. Jan. 1;23 (1):39-60.
  4. Washburn RG. Rat-bite fever: Streptobacillus moniliformis and Spirillum minus. In: Mandell GL, Bennett JE, Dolin R, eds. Principles and Practice of Infectious Diseases. 7th ed. Philadelphia, Pa: Elsevier Churchill Livingstone; 2009:chap 231.

Джерела
  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. — К.: «Здоров'я»,2002. — Т.2.; — 658 с. ISBN 5-311-01326-5
  • Elliott, S. P. (11 January 2007). «Rat Bite Fever and Streptobacillus moniliformis». Clinical Microbiology Reviews 20 (1): 13-22. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.