Сокиринці (Чортківський район)
Соки́ринці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Гусятинська селищна громада. Адміністративний центр колишньої сільської ради. До села приєднано хутір Якубівка.
| село Сокиринці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Громада | Гусятинська селищна громада |
| Облікова картка | Сокиринці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1493 |
| Населення | 200 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 1,27 км² |
| Площа | 1,270 км² |
| Густота населення | 199,21 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48526[2] |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′55″ пн. ш. 26°12′17″ сх. д. |
| Водойми | р. Збруч |
| Відстань до обласного центру |
128 км |
| Відстань до районного центру |
50 км |
| Найближча залізнична станція | Скала-Подільська |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48526, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Сокиринці |
| Сільський голова | Хмиз Ярослав Андрійович[3] |
| Карта | |
  Сокиринці | |
 Сокиринці | |
| Мапа | |
| |
Назва
Відомий дослідник топономіки Тернопільщини, фольклорист Михайло Крищук подав кілька варіантів походження назви села:
- від прізвища Сокирко;
- від слова сокирники — княжі воїни, озброєні бойовими сокир;
- від роду занять місцевих мешканців, оскільки, сокирянами у Прикарпатті називали лісорубів [4]
Географія
Село розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), на межі Тернопільської і Хмельницької областей. Село перетинають три долини - Козакова, Чегнігова, Розчісова. На лівому березі Збруча розташоване однойменне село Хмельницької області, обидва населених пункти до 1772 року були одним великим селом.
Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».
Місцевості
- Якубівка — хутір, розташований за 3 км на південний захід від села. У 1949 році на хуторі нараховувалося 6 дворів, 23 мешканці[5].
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської і черняхівської культур. Поселення трипільської культури поблизу села виявлене у 1930-х роках. Матеріал (уламки кераміки) зберігається у Львівському історичному музеї.[6]
Вперше село Сокиринці згадується 1 липня 1471 року в книгах галицького суду[7].
За Австро-Угорщини в селі функціонував фільварок ґрафа Ґолуховського. Селяни вирощували кукурудзу, квасолю, тютюн. Малоземельні мешканці, рятуючись від злиднів, еміґрували на заробітки до Канади. На території Сокиринців були споруджені казарми КОП — «Корпусу Охрони Пограніча» (Korpus Ochrony Pogranicza, польська прикордонна охорона).
Під час першої світової війни Сокиринці майже повністю згоріли.
Протягом 1918—1923 років село відбудувалось. У 1921 році збудовано муровану церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці, яка 1944 року згоріла і відбудована 1989 року. 1923 року був збудований будинок читальні «Просвіта».
Після встановлення у вересні 1939 року радянської влади органи НКВС розстріляли мешканця села Антона Маслія.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 39 мешканців села, зокрема:
- Василь Гаврилюк (нар. 1924),
- Антон Гречка (нар. 1912),
- Іван Ільнин (нар. 1913),
- Микола Ільшин (нар. 1899),
- Михайло Ільшин (нар. 1904),
- Володимир (нар. 1926),
- Дмитро Когут (нар. 1908),
- Микола Когут (нар. 1900),
- Василь Лихо (нар. 1904),
- Микола Лойк (нар. 1900),
- Петро Лучка (нар. 1901),
- Антон Мазур (нар. 1905),
- Микола Мелько (нар. 1919),
- Петро Олищак (нар. 1906),
- Василь Остапишин (нар. 1926),
- Петро Пазин (нар. 1919)
У 1947 році населення Сокиринців значно скоротилося. Спочатку це було спричинено війною, що два роки тому закінчилася, репресії, а також й голод, влаштований народам СРСР комуністичною владою у 1946–1947 роках.
З 1 грудня 2020 року Сокиринці належать до Гусятинської селищної громади.[8]
Пам'ятники
- пам'ятник Тарасу Шевченку (1915; знищений російськими вояками).
- Символічний курган-могила «Борцям за волю України» — воякам УПА, полеглим у 1945—1946 роках.
Населення
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 801 | 870 | 669 | 793 | 218 | 200[1] | ||||||||||||||
Соціальна сфера
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інших організацій.
Стараннями місцевого мешканця Володимира Змрочка організовано аматорський театральний гурток.
Нині у Сокиринцях повноцінно працюють сільська рада, ФАП, будинок культури, бібліотека. Місцеві мешканці у 1989 році власним коштом відбудували церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці, знищену у 1944 році, а також нещодавно провели капітальний ремонт сільського магазину.
Відомі люди
Народилися
- Дмитро-Михайло Ільчишин (1902—1983) — редактор, агроном, громадський діяч у Канаді;
- Віталій Мостовий (нар. 1949) — економіст, громадський діяч;
- Михайло Семанців (псевдо — Тарантеля, Михайло Смит, Михайло Синьооверголець, Драпак; 1889–?) — канадський письменник українського походження, фейлетоніст, громадський діяч.
Примітки
- Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
- Довідник поштових індексів України: Тернопільська область, Чортківський район, с. Сокиринці
- Сокиринецька сільська рада
- Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 156.
- Федечко, М. Сокиринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 507. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 314.
- Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XII. — S. 345. — № 3546. (лат.)
- Рішення Гусятинської селищної ради № 27 від 1 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Босирівської сільської ради, Городницької сільської ради, Коцюбинчицької сільської ради, Кривеньківської сільської ради, Личковецької сільської ради, Постолівської сільської ради, Самолусківської сільської ради, Сидорівської сільської ради, Сокиринецької сільської ради шляхом приєднання до Гусятинської селищної ради»
Джерела
- Лякуш, Т. Ми — краплини єдиної ріки // Голос народу. — 2011. — № 34 (24 серпня). — С. 6.
- Мельничук Б.., Федечко М. Сокиринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 506—507. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Совінська Н., Хаварівський Б., Ханас В. Сокиринці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Nemo Хіба це об'єктивно? // Життя і слово. — Торонто. — 1966. — № 17 (26), ч. 2 (25 квітня). — С. 18.
- Siekierzyńce (1), wś. nad Zbruczem, pow. kamionecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 521. (пол.) — S. 521.
- Siekierzyńce, wś., pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 522. (пол.) — S. 522.