Сомбатгей

Вид зверху

Сомбатгей є найстарішим містом в Угорщині. Місто засноване в 45 н. е. під назвою Colonia Claudia Savariensum ("Колонія Клавдія з Саварія), і було столицею Паннонії Суперіор, провінції Римської імперії. Розташовувався Сомбатгей поруч з важливим «Бурштиновим шляхом».

Імператор Костянтин Великий(272—337) відвідав Саварію декілька разів. Місто було імператорською резиденцією, існувала громадська лазня і амфітеатр. Він припинив переслідування християн. Імператор реорганізував колонію і зробив Саварію столицею провінції Паннонія Прима. Це був час процвітання Саварії. Її населення зростало, будувалось багато будівель, театрів і храмів. На початку четвертого століття у цьому місті жив римський патрицій, прийняв християнство, і пізніше став відомий як Мартін Турський (316—397).

Храм Ізіди (поч. III ст)

Після смерті імператора Валентиніана I, гуни вторглися в Паннонію, а з силами Аттіли — Саварія була окупована між 441 і 445 роками. Кілька років по тому, у 458 році, місто було зруйноване землетрусом.

У 2008 році на території міста проводились розкопки і було виявлено залишки святині Мітри[1]

Провінції і діоцези Римської імперії у 400 р.

Місто залишалося населеним незважаючи на всі труднощі. Стіни міста були відновлені, багато нових будівель були побудовані з використанням каменів від зруйнованих римських будівель. Латинськомовне населення, хоча в основному пішло в Італію, та їх місце зайняли прибулі остготи і лангобарди, які змішалися з місцевим населенням.

У V—VIII століттях в місті з'явилися слов'яни і авари. У 795 році було розгромлено останніх франками (Карлом Великим), і місто перейшло під владу франків. Пізніше Саварія був захоплена Моравами, а близько 900 року місто було захоплене угорцями. У 1009 році Іштван I Святий включив Сомбатгей до складу недавно заснованого міста Дьйор.

Сомбатгей був зруйнований під час вторгнення в Європу від монголів, які в Угорщині з'явились між 1241 і 1242 роками. Однак місто швидко відбудовулося і в 1407 році отримало статус вільного королівського міста. У 1578 році Сомбатгей став столицею комітату Ваш[2].

За часів оттоманської навали місто осаджувався турками двічі. Перший раз у 1664 році турки були змушені відступити після поразки, якої їм завдали австрійці під Сентготтхардом (див. Битва під Сентготтхардом). У 1683 році після поразки в битві під Віднем турки при відступі розграбували велике число міст, проте Сомбатгей і в цей раз врятували стіни фортеці.

Мир настав в Угорщині після того, як країна була звільнена від володарювання Османів, і припинився на початку вісімнадцятого століття, коли Ференц II Ракоці очолив революцію проти Габсбургів. На початку 1706 року місто знову потрапило під владу Габсбургів.

У червні 1710 року понад 2 тисяч жителів загинуло від чуми, а в травні 1716 року пожежа знищила більшу частину будівель міста. Лиха привели до сильного скорочення чисельності населення, що викликало приплив в Сомбатгей нових колоністів, головним чином, німців.

Місто почало процвітати знову. За підтримки Франца Зічі, єпископа Дьйор, була побудована гімназії в 1772 році. В 1777 році в місті була заснована дієцезія Сомбатгей за підтримки королеви Марії Терезії. Було знесено руїни замку і побудувано багато нових будівель, в тому числі кафедральний собор, єпископський палац і філософська школа, відкрита в 1793 році.

У 1809 році місто було окуповано Наполеоном і утримувалось ним протягом 110 днів. У 1813 році спалах холери призвів до численних жертв, а в 1817 році, дві третини Сомбатгея було знищено ще однією пожежею.

кафедральний собор, Сомбатгей

Під час революції 1848 року в районах, що знаходяться під контролем Габсбургів, Сомбатгей підтримує революцію проти династії. Не велось ніяких військових в області, і територія надалі регулювалась Габсбургами. Після австро-угорського компромісу у 1867 році — в місті знову почалось процвітання. В Залізничні прибув в 1865 році було споруджено залізницю, а в сімдесятих дев'ятнадцятого століття — Сомбатгей став важливим залізничним вузлом. Через своє зростання, в 1885 році було приєднано сусідні міста O-Perint і Szentmárton.

У 1890-х років, коли Дьюла Ехен був мер, місто дуже розвивалось. В 1895—1902 було прокладено водопровід і каналізацію, дороги були вимощені твердим покриттям, побудовано трамвайну лінію. За чотири десятиліття населення збільшилось в чотири рази.

При наступному мері — Тобіасі Бреннері, процвітання продовжувалось. Було збудовано музей, монастирі, громадську лазню і громадські туалети, музичну школу, місто отримало симфонічний оркестр.

Перша світова війна перешкодила розвитку міста. Після Тріанонського договору Угорщина втратила багато своїх західних територій, і Сомбатгей, будучи тільки за 10 кілометрів від нового державного кордону, перестав бути центром Західної Угорщини.

Карл І (імператор Австро-Угорщини) пробував собі повернути престол Угорщини. Ця спроба була зустрінута з ентузіазмом в Сомбатгей, але зусилля, спрямовані на повернення до правління в Угорщині були марні. У міжвоєнний період почалася нова ера розвитку. Було розроблено новий план розвитку. Було відкрито нові школи між 1926 і 1929 роками, професійно-технічні училища, він побудував найбільшу сучасну лікарню в Задунайській області.

Під час Другої світової війни, як і більшість угорських міст Сомбатгей піддавався інтенсивним бомбардуванням. Собатхей бомбардувався через залізницю, місцевий аеродром тощо. Значна частина будівель міста була зруйнована, в тому числі кафедральний собор і будівля міської ради.

На 28 березня 1945 року, шоста танкова СС і 6-та армія були відтіснені через річки Раба 26-ю армією (СРСР) і Третім Українським фронтом. Радянськими військами Сомбатгей було захоплено 29 березня 1945.

У 1970-х роках місто було промислово розвиненене, було побудовано багато заводів. У 1980-х роках було побудовано багато будівель, в тому числі бібліотека, громадський критий басейн, картинна галерея. Пізніше, один з районів міста — «Йошкар-Ола» — був названий так на честь фіно-угорського міста республіки Марій Ел — м. Йошкар-Ола. У свою чергу, у Марійській столиці один з районів носить назву «Сомбатгей».

У 2006 році була завершена реконструкція головної площі в центрі міста, за фінансової допомоги з фондів ЄС.