Сорочук Микола Васильович

Народився в селі Чорниж Маневицького району Волинської області. В березні 2000 року родина Сорочуків переселилась до с. Лище Луцького району, де Микола в 2003—2014 роках навчався в місцевій школі. В 2015 році закінчив Луцьке ВПУ будівництва та архітектури за фахом «електрозварник»[1].

22 грудня 2015 року підписав перший контракт із ЗСУ, на три роки. Служив снайпером у 8 ОГБШ, згодом перевівся до взводу вогневої підтримки, працював з АГС. Учасник боїв біля Попасної, Новозванівки, Красногорівки, Мар'їнки, Новотроїцького.

Після повернення з фронту, в січні 2019 року, влаштувався зварником на «Модерн-Експо» та вступив на заочну форму навчання в Академію рекреаційних технологій і права, на факультет правознавства.

16 грудня 2019 року уклав новий контракт із ЗСУ, на пів року.

Загинув вдень, 22 січня 2020 року, від кулі снайпера. Прощання з героєм відбулись в Маріуполі, Лищі та Луцьку[2].

Похований 25 січня 2020 року на Алеї Слави Луцького міського цвинтаря в Гаразджі[3]. Дні 24 та 25 січня на Волині оголошені днями жалоби[4].

У загиблого залишились мати, сестра та кохана дівчина Ярина Чорногуз, медик Госпітальєрів[5][6].

• Указом Президента України № 290/2020 від 24 липня 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
• Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі».
• Рішенням Волинської обласної ради від 10 грудня 2020 року № 2/21 присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)[8].
• 22 січня 2021 року у школі села Лище відкрили меморіальну дошку Миколі Сорочуку[9].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 січня[10][11].

• Сорочук Микола Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну