Софія Жолкевська

Народилася 1587 р. в місті Жовква, заснованому батьком; найстарша донька великого коронного гетьмана Станіслава Жолкевського та його дружини Регіни з Гербуртів (1566—6.11.1626)[3].

1605 року в Жовкві стала дружиною руського воєводи і власника Олеського замку Івана Даниловича.

За деякими історичними довідками Софія познайомилася з майбутнім чоловіком під час свого візиту в Олеський замок із своїм батьком. Тоді вона думала, що їде туди з батьком як майбутня спадкоємиця, але по приїзді виявилось, що як наречена Яна Даниловича. Весілля відбулося в Олеському замку. На весіллі були присутні посли Польщі, Угорщини та Литви. Посол Польщі Хуберт Шумлянський у своїй доповіді королю Сигізмунду III Вазі про наречену написав так: «Вона білосніжний діамант, ніжна троянда весняного саду, а її волосся пшеничного відтінку затьмарює ніч. Жодна присутня на весіллі жінка не могла з нею зрівнятись». За деякими фактами, в перші місяці подружнього життя не кохала набагато старшого за себе чоловіка, навіть Певною мірою ненавиділа його за те, що він відібрав у неї свободу в юному віці. Але згодом вона зрозуміла, що її чоловік — справжній лицар і дуже благородна людина, тому Софія все-таки покохала Івана Даниловича.

В 1622—1633 роках мала процес зі старостою Олександром Балабаном через 40000 золотих, ніби-то витрачених ним на викуп Яна Жолкевського.[4]

Помічником урядника її баришівських та бориспільських володінь якийсь час служив майбутній гетьман Іван Сулима.[5]

Все життя провела в Олеському замку, поруч із чоловіком і дітьми, саме для неї Іван Данилович почав активну розбудову замку. З чоловіком мали дітей:

• Іван
• Станіслав
• Софія Теофілія — мати короля Яна ІІІ Собеського (до її смерті виховувався у неї в Жовкві).
• Дорота — монахиня-бенедиктинка у Львові.[1]

Батькові, брату Яну в жовківському фарному костелі св. Лаврентія фундувала встановлення пам'ятного мармурового надгробка з епітафією:

Exoriare aliquis nostris ex ossibus ultor

.
Самостійно керувала маєтками, впливала на призначення міських посадовців, регулювала цехові взаємостосунки та інше. 1 березня 1627 року зробила запис для шпиталю св. Лазаря львівського передмістя Жовкви; 1 лютого 1631 — для жовківської колегіати.

Померла в Олеську через шість років після смерті чоловіка від пневмонії. На похоронах мав прощальну промову зять Якуб Собеський. Син Станіслав сприяв виготовленню, встановленню матері, бабусі по лівій стороні від великого вівтаря у фарному жовківському костьолі св. Лаврентія пам'ятного мармурового надгробку з епітафією.[1]

• Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 †1634) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 417—418. (пол.)

• Zofia Żółkiewska h. Lubicz (ID: 4.160.59). (пол.)