Костел святого Лаврентія (Жовква)

Ринок Жовкви з костелом іф дзвіницею. Худ. К. Ауер. До 1858

Польний гетьман коронний, львівський каштелян Станіслав Жолкевський на порожньому місці біля села Винників заклав 1597 року місто Жовкву, яке будувалося на засадах ренесансного ідеального міста. Очевидно, що він розпочав будівництво за прикладом свого патрона, великого коронного канцлера, великого коронного гетьмана Яна Замойського, який 1580 року в Руському воєводстві заклав ідеальне місто Замостя.

12 серпня 1620 Станіслав Жолкевський записав фундуш на закладення парафіяльного костелу Королеви Небес, святого Лаврентія, святого Станіслава єпископа. Жолкевський ще 1610 заклав школу, з 1620 існував шпиталь для 14 вбогих. Парафію офіційно заклав 1623 львівський архієпископ Ян (Йоан) Прухницький. До парафії належало від 13 селищ на початку XVIII ст. до 28 на 1939. Парафія належала до деканату львівського, з 1765 деканату янівського, де стала резиденцією архідияконату. До нього входили деканати Янівський, Городоцький, Буський. З 1787 заклали Жовківський деканат. Для забезпечення препозитури костелу надавались села Нагірці, Великі Передримихи, частини Ясниськ і Рокитного, податки з маєтностей яричівських, куликівських, нагачівських. Препозит був зобов'язаний утримувати при костелі шість вікаріїв, чотирьох мансионаріїв, бакалавра, чотирьох канторів, органіста, дзвонаря. Духовенство було зобов'язане відправляти спеціальну літургію з згадуванням усіх битв фундатора. Власникам Жовкви і їхнім спадкоємцям належало право патронату над фундацією. Це право переходило з Жолкевських на (1623/33) Даниловичів, (1661) Собеських, 1740 князів Радзивілів. Право презентації вікаріїв перейшло у XVIII ст. від препозита до капітули жовківської колегіати. Фундації були розширені Яном Жолкевським 1623 року коштами на утримання ще одного мансионарія, Софією Жолкевською-Данилович 1631 коштами на мансионарія, капелана, священика. Реґіна Жолкевська з Гербуртів 1 червня 1621 записала фундуш для поминання полеглого під Цецорою чоловіка Станіслава і його солдатів, полеглих у битвах з татарами, турками, перебуваючих у неволі. Занепалу фундацію відновив 1 січня 1862 пробощ о. Юзеф Новаковський. Архієпископ Миколай Вижицький 1742 надав костелу статусу колегіати[1], а власник Жовкви Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька» заклав при колегіаті абатство. Колегіум капітули на 1755 рік складався з прелатури: препозита-абата, схоласта, декана, 9 каноніків. До препозитури належали пробощі жовківський, яричівський, жовтанецький, сасівський, зборівський, кукезівський.

Австрійці 1785 року ліквідували колегіату, абатство, залишивши за костелом статус парафіяльного. До 1861 року титул жовківського абата був почесним і його надавали канонікам львівської катедри РКЦ. При костелі діяли братства янгола-хранителя (1636–1725), Пресвятої Діви Марії (1638), Вервечкове (1625–1725), святої Анни (1625–1735), Пресвятої Трійці (1744), Скапулярію (1761).

У костелі Ян ІІІ Собеський отримав вищий королівський орден Святого Духа, наданий королем Франції Людовиком XIV, а королева Марисенька отримала Золоту Троянду, надану папою Інокентієм ХІ.

Костел був закритий 1946 року і перетворений на склад мінеральних добрив. Через пошкодження даху відбулось знищення дерев'яних конструкцій даху, замокання склепінь, що призвело до падіння елементів ліпного оздоблення. Було знищено орган, значно пошкоджено фігури, барельєфи надгробків, розбито більшість пам'ятних таблиць, пограбовано поховання у крипті. Значних втрат зазнали надгробки фундації Яна ІІІ, де були відбиті голови, руки фігур. Ікону з вівтаря Богородиця з дитиною XVII ст. художника Карло Дольчі 1953 вивезли до Ермітажу в Ленінграді.

До 1980-х років було завдано значної шкоди оздобленню костелу, що став першим храмом Жовківщини, який повернули 1989 року віруючим РКЦ. Військо Польське передало 1992 в дар костелу 11.200 кг мідного листа для покриття дахів. Ще 2.500 кг подарував 1993 президент міста Краків. З 1990-го реставрацією костелу зайнялись польські фахівці завдяки коштам польської Фундації охорони пам'яток. На 2010-ті роки відновлено значну частину давнього оздоблення костелу з заміною пропалих вівтарних образів новими, що переважно походять з інших храмів Львівщини. Доволі багато фігур, картин з костелу перебуває у музеях Львова, Кракова, зокрема портрети родин-фундаторів.

Апсида костелу і захристя

План костелу згідно заповіту Станіслава Жолкевського від 12 січня 1606 вже був виготовлений на час його написання будівничим Павлом, який повинен був його збудувати. Вірогідно, ним був львівський будівничий Павло Щасливий (пом. 1610), що походив з Італії, жив з 1592 року в Жовкві, де з 1601-го був війтом. Після його смерті будівництво продовжили львівські будівничі Амвросій Прихильний (пом. 1641) та Павло Римлянин (пом. 1618), за життя якого завершили мурування стін. Храм отримав багате оздоблення завдяки фундаціям Реґіни Жолкевської з Гербуртів та Софії Данилович з Жолкевських. Архієпископ Ян Порохницький 28 травня 1623 консекрував костел. На 1640 рік пробощ Анджей Мальський згадував сім вівтарів костелу: св. Лаврентія, Ісуса Розіп'ятого, святої Анни, Матері Божої Вервечкової, св. Марії Магдалини, янгола-охоронця, св. Станіслава єпископа.

Цегляний храм заклали біля головної площі міста навпроти Жовківського замку на пагорбі, насипаному полоненими татарами, що значно покращило сприйняття святині. Він має форму латинського хреста з двопрясловою навою, дещо більш вузькими квадратними раменами трансепту і такої ж ширини двопрясловим пресбітерієм з тригранною апсидою. У північному рамені трансепту розміщена каплиця Пресвятої Діви Марії та у південному Пресвятої Трійці. З двох сторін пресбітерію розташовані поверхові квадратні будівлі захристя (південь) і скарбниці (північ). У товщі мурів пресбітерію сходи ведуть на їхні верхні поверхи і на горище. На середохресті трансепту і нави з даху виступає низько посаджений, зовні восьмигранний і круглий у середині барабан куполу з ліхтарем. Зовні його площину розчленовано лізенами, а прямокутні віконні прорізи обрамлені лізенами, підвіконними карнизами і трикутними сандриками.

Нава і головний вівтар. 1925

Зовні костел оперезаний внизу високим кам'яним цоколем і вгорі антаблементом з скромним архітравом, сильно виступаючим профільованим карнизом та широким фризом доричного ордеру з метопами і тригліфами. У метопах розміщені різьблені у камені постаті кінних гусар з шаблями, списами, східних кінних лучників, поранених воїнів, св. Юрія, св. Мартина, символічні композиції з вежами, елементами озброєння, розетами з листя, медальйонами з лаврового листя, гербами Любич Жолкевських, гербовими орлами в наріжниках. Цей фриз є доволі унікальним твором для тогочасної будівельної традиції на землях Речі Посполитої, віддалено нагадуючи фриз Успенської церкви Львова. Площини пресбітерію членовані одинарними пілястрами. Чільні сторони нави, рамен трансепту увінчані аттиками, трикутними фронтонами з кам'яними вазонами на постаментах і круглими вікнами посередині. Площини пресбітерії, рамен трансепту розчленовані парними пілястрами тосканського ордеру, опертими на цоколі і підтримуючими архітрав. Високі вікна нави, трансепту, пресбітерія з півкруглим завершенням мають профільоване обрамлення. Об'єми захристя, скарбниці вгорі обведено антаблементом з фризом декорованим тригліфами і метопами з картушами, на яких розміщені букранії, кабошони, раути, левячі голови і кутовими гербовими орлами. Квадратні вікна з кованими ґратами мають кам'яне профільоване обрамлення і на першому ярусі завершені фризами з тригліфами і метопами з розетами, профільованим карнизом.

Вхідний пізньоренесансний портал з 1-ї чверті XVII ст. обрамлено архівольтом та нішами з мушлями. У архівольті в нішах розміщено постаті євангелістів, у нішах пілону фігури св. Лаврентія, св. Станіслава єпископа, св. Петра і св. Павла. Пілони оперті на цоколях з розетами і обрамлені пасмом орнаменту. На замковому камені архівольту розміщено погруддя Бога-Отця і голівки ангелів. Поля понад архівольтом оздоблено крилатими голівками ангелів і обрамлено пасмом квіткового орнаменту. Вся композиція завершена трикутним фронтоном з профільованим навершшям, на тимпані якого пара ангелів тримає ліхтар. Вгорі фронтон фасаду увінчано позолоченою фігурою Архангела Михаїла з 1620-х років. Портал вважають за один з найдосконаліших прикладів ренесансної архітектури на теренах України та сучасної Польщі. У крилі трансепту облаштовано другий вхід до костелу з більш скромним декором — трикутним фронтоном, архівольтом і пілонами декорованими голівками ангелів та розетами. Об'єми костелу покрито двосхилими дахами з сигнатуркою понад пресбітерієм.

Інтер'єр

Надгробок Станіслава Даниловича. 1925

Гладкі стіни нави, рамен трансепту, пресбітерія прикрашають лише стуккові обрамлення віконних прорізів. При відновленні костелу в 1865–1866 роках стіни Віотті (Viotti) покрив розписом під мармур з імітацією кам'яної кладки. У раменах трансепту на місці великих батальних картин збереглись рештки розписів з 1-ї половини XVII ст. Музичні хори опираються на парі тосканських колон з трьома архівольтами, поля між якими заповнені гербами Жолкевських і Гербуртів. Мурований парапет декоровано фризом з тригліфами і метопами, на полях яких розміщені картуші з листям аканту, жіночими головами, медальйонами.

Наву, рамена трансепту, пресбітерій перекрито хрещатим склепінням. Утворені склепіннями у перерізі з стінами аркади обрамлено профільованими архівольтами. Склепіння декоровано стукковою ліпниною у вигляді імітації ребер, геометричних фігур у наві, раменах трансепту та у пресбітерії маньєристичними картушами у вигляді розет, лаврових вінків, медальйонів з голівками ангелів, кабошонами, погруддями пап, кардиналів, єпископів.

Під барабаном куполу розміщені стовпи, завершені ділянками архітраву з тригліфами і метопами з розетами. Барабан опертий на вітрилах, декорованих ліпними медальйонами з погруддями євангелістів, що тримають у руках книги з початковими словами Євангелій. Барабан внизу і вгорі обрамлений фризами з тригліфами і метопами, у яких розміщені поперемінно розети і голівки ангелів. У гладкій стіні барабану поперемінно розміщені 4 віконні прорізи і ніші з написами на латинській мові. Купол заповнений 5 рядами кесонів з розетами на полях і обрамлених листям аканту. У куполі ліхтаря встановлено різблений голуб Святого Духу.

Мармурову чорно-білу-червону підлогу встановили 1881 з фундації о. Новаковського. Під пресбітерієм сходи ведуть до прямокутної крипти костелу з коробовим склепінням з саркофагами Жолкевських. Вхід перекриває декоративна плита початку ХХ ст. Сакофаги відкривали 1689 за розпорядженням Яна III Собеського, до 1809 за розпорядженням Ізабели Чарторийської[2], у половині ХІХ ст., 1905 при консервації Гроном Консерваторів Східної Галичини, коли 1908 встановили мармурові саркофаги. Деталі старих цинкових саркофагів були вивезені до Кракова. Поховання були пограбовані після закриття 1946 костелу.

• 
  Битва під Клушино
• 
  Битва під Хотином
• 
  Битва під Парканами
• 
  Битва під Віднем

Дзвіниця біля міського муру

Біля міської брами Жовкви було споруджено з каміння триярусну восьмигранну оборонну вежу у 1-й чверті XVII ст., можливо, за проектом Амброзія Прихильного. Вона була надбудова цегляним ярусом дзвіниці і пошкоджена пожежею 1690 та незабаром відбудована. 1885 року її називали зруйнованою і потребуючою ремонту. Її відбудували у 1920-х роках на кошти о. Лаврентія Ожґи. Вона покрита восьмигранним бароковим дахом. На нижніх ярусах збережені стрільниці вогнепольної зброї. На кінець 1980-х років перегнили конструкції пошкодженого даху, замокли мури. Її відновлення розпочали 1994 року. Дзвіниця має невеликий нахил, через що її люблять порівнювати з Пізанською вежею.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Жовква // Галицька брама. — Львів : Центр Європи, 1997. — № 4 (28).
• Парцей М. Стародавня Жовква. — Львів : Світ, 2005. — С. 83-92. — ISBN 966-603-396-8.
• Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 †1634) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — С. 417—418. (пол.)
• Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków, 1994. — T. 2. — S. 15—86. — ISBN 83-85739-13-0. (пол.)
• Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985.— T. 3. — С. 153. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел святого Лаврентія (Жовква)

• Костел Святого Лаврентія.
• Лаврентія св. костел і дзвіниця (1620).
• Жовква під Львовом: могила лицаря, який завоював Москву.
• ЖОВКВА. Костел св. Лаврентія.
• Картини Альтомонте експонуються відсьогодні у Золочівському та Олеському замках (фото).
• Костел святого Лаврентія /Жовква.
• Чому для костелу малювалися картини про битви.