Софі де Кондорсе

Софі де Кондорсе́ (фр. Sophie de Condorcet), більше відома як мадам де Кондорсе (1764, Мелан, Вексен, Франція — 8 вересня 1822, Париж, Франція) — була видатною господинею світських салонів з 1789 р. до часу встановлення терору, і знову з 1799 р. до своєї смерті у 1822 році.[3][4]

Софі де Кондорсе (Софія де Кондорсе)
фр. Sophie de Condorcet
Софі де Кондорсе
Народилася 1764(1764)
Мелан, Вексен, Франція
Померла 8 вересня 1822(1822-09-08)
Париж, Франція
Поховання
Пер-Лашез : 
Громадянство  Франція
Діяльність перекладачка, господиня літературного салону, письменниця
Знання мов французька[1], італійська і англійська
Батько unknown de Grouchyd[2]
Брати, сестри Емануель Груші
У шлюбі з Марі Жан Антуан Ніколя Кондорсе
Діти Elisa de Caritat de Condorcetd[2]

Вона була дружиною, а пізніше вдовою математика і філософа Ніколя де Кондорсе, який помер під час терору. Незважаючи на смерть чоловіка і заслання рідного брата маршала маркіза де Груші (Marquis de Grouchy), в період 1815-1821 рр.., вона зберігала свою неповторність, володіла впливовими зв'язками перед Французькою Революцією, під час і після неї. [5] [6] [7]

Як господиня світських салонів, мадам де Кондорсе була популярна за своє добре серце, красу і байдужість до класового та соціального походженням людей. Її салони завжди включали інших жінок, серед яких Олімпія де Гуж. Де Кондорсе була по праву також письменницею і перекладачкою, високоосвіченою для свого часу, зі знанням англійської та італійської мов[8]. Вона автор впливових перекладів таких вчених, як Томас Пейн і Адам Сміт.

Дитинство та сімейне життя

Народилась Марія-Луїза-Софі де Груші у сім'ї Франсуа Жака маркіза де Груші (фр. Francoise Jacques Marquis de Grouchy)(колишнього пажа Людовика XV) та його дружини Марі Жільберт Генрієти Фрето (фр. Marie Gilberte Henriette Freteau). У 1786 році Софі де Груші вийшла заміж за відомого математика і філософа маркіза де Кондорсе. Софі де Кондорсе була на 20 років молодша від свого чоловіка. Подружжя поділяли багато інтелектуальних інтересів і мали міцний та щасливий шлюб.

Світські салони

Після одруження мадам де Кондорсе відкриває відомий салон в Hôtel des Monnaies, що знаходився навпроти Лувра. Серед учасників салону було багато іноземців, включаючи Томаса Джефферсона[9]], економіста Адама Сміта, автора памфлетів про права жінок Олімпію де Гуж, англійських аристократів Чарльза Стенхоупа, 3-го графа Стенхоупа, Девіда Мюррея 2-го графа Менсфілда, сьомого віконта Стормонта, Тюрго, П'єра Бомарше, Жермени де Сталь і багато французьких філософів. Її салон зіграв важливу роль у піднесенні жирондистського руху, який пропагував права жінок[10].

Софі де Кондорсе дозволяла учасникам об'єднання «Соціальний клуб» (Cercle Social), що ставив за мету досягнення рівних політичних та юридичних прав жінок, проводити зустрічі в своєму будинку. Після смерті чоловіка залишена з чотирирічною дочкою без коштів, вона була змушена відкрити свій магазин, для того щоб вижити, і на певний час відклала свою творчу і перекладацьку діяльність.

Вона володіла бажанням і інтелектом, але недостатком волі для того, щоб стати лідером фемінізму та прав французьких жінок[11].

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Marquis de Condorcet
  4. Madeleine Arnold-Tetard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003
  5. M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897
  6. Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988
  7. Jules Michelet Les Femmes de la Revolution http://www.gutenberg.org/etext/18738 available from Project Gutenberg
  8. http://www-personal.umich.edu/~vickik/piercy2.html
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 4 листопада 2011.
  10. Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897
  11. Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980).

Джерела
  • Madeleine Arnold-Tétard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003 (фр.)
  • M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897 (фр.)
  • Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988 (фр.)
  • Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897 (фр.)
  • Charles Léger, Captives de l'amour, d'après des documents inédits; lettres intimes de Sophie de Condorcet, d'Aimée de Coigny et de quelques autres cœurs sensibles, Paris, C. Gaillandre, 1933 (фр.)
  • Jules Michelet, Les Femmes de la Révolution available from Project Gutenberg (фр.)
  • Henri Valentino, Madame de Condorcet; ses amis et ses amours, 1764-1822, Paris, Perrin, 1950 (фр.)
  • Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980). (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie Grouchy de Condorcet on Moral Sympathy and Social Progress" (Dissertation, City University of New York, 1997). (англ.)
  • Steven Kale, French Salons: High Society and Political Sociability from the Old Regime to the Revolution of 1848. The Johns Hopkins University Press (March 8, 2004) (англ.)
  • Karin Brown, "Sophie de Grouchy, Letters on Sympathy (1798)." Letters translated by James McClellan. American Philosophical Society 98, pt. 4. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.