Список російських військових об'єктів за кордоном

Російські військові об'єкти за кордоном — різні формування і об'єкти Збройних сил Російської Федерації, розташовані поза територією РФ.

Російські військові бази у світі (включно з окупованим Кримом та Донбасом)

У 2003 році Міністерство оборони Російської Федерації почало перегляд раніше прийнятих рішень про долю російських військових контингентів за кордоном. На тлі того, що відбувається скорочення і реформування ЗС Росії, російські військові контингенти за кордоном скорочуються незначно, одночасно посилюючись новими авіаційними та іншими високотехнологічними формуваннями та озброєннями (високоточної артилерією, засобами зв'язку, розвідки і т. д.).

Чинні бази
Країна Деталі Кількість військовослужбовців
Вірменія 102 військова база в Гюмрі та 3624-а авіабаза в аеропорту Еребуні під Єреваном. бл. 3 214[1] — 5 000[2]
В'єтнам Військово-морський флот підтримує військово-морську техніку на базі Камрань.[3]
Білорусь Ганцевицька РЛС[4][5][6], військово-морський вузол зв'язку поблизу Вілейки[1] бл. 1 500
Казахстан Радіолокаційна станція Балхаш поблизу озера Балхаш,[4][1][7] випробувальний полігон протибалістичних ракет «Сари Шаган»,[4][8] космодром Байконур.[9][10]
Киргизстан Повітряна база Кант, 338-й військово-морський центр зв’язку, 954-й випробовувальний комплекс для торпед і сейсмографічна станція.[4][11]
Молдова Росія підтримує значну оперативну групу в Придністров'ї та охороняє знятий з експлуатації склад озброєння в Кобасні.[12] бл. 1 500
Нагірний Карабах Російський «миротворчий контингент» в Нагірному Карабасі створений в листопаді 2020 року, після закінчення Другої карабаської війни. Основу контингенту становлять військовослужбовці 15-ї окремої мотострілецької бригади Центрального військового округу. Командування миротворчих сил дислоковано в Ханкенді. 1960
Сирія Російські сили в Тартусі, Авіабаза «Хмеймім», Тіас,[13][14] Шайрат.[13][15][16] бл. 7 000
Таджикистан 201-ша військова база бл. 7 500

Окуповані території

Окуповані території України
Крим Севастопольська військово-морська база Чорноморського флоту, в Криму, орендовувалася Росією до анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році.[17][4] У липні 2015 року російський прем'єр-міністр Дмитро Медведєв заявив, що Крим був «повністю інтегрований» до РФ[18][19], тому база в Севастополі Росія більше не класифікується як закордонна.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 відхилила анексію Криму Росією, [20] яку захищала РФ, заявивши, що підтримує результати референдуму про статус Криму 2014 року, під час якого більшість проголосувала за приєднання до Росії. Станом на 2016 рік в окупованому Криму було щонайменше 18 військових об'єктів Росії.[4][21]

 Оцінка: близько 30 000 військовослужбовців
Окуповані райони Донбасу Корпуси були сформовані зусиллями Росії у кінці 2014 — на початку 2015 року на основі регулярних російських військ вторгнення і збройних колабораціонстських формувань так званої армії Новоросії, що діяли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Оцінка: близько 35 000 військовослужбовців (2014—2015)
близько 3 тисяч військовослужбовців (2020)

Окуповані території Грузії
Країна Деталі Кількість військовослужбовців
Абхазія та Південна Осетія Після російсько-грузинської війни у ​​2008 році Росія зберегла велику присутність в окупованому регіоні Абхазії[22] та Південній Осетії. 4-а військова база розташована в Південній Осетії і вміщує близько 3500 особового складу. 7-а військова база розташована в Абхазії та розміщує приблизно 4500 особового складу.[23] бл. 8 000

Див. також

Примітки
  1. Margarete Klein (12 жовтня 2009). Russia's military capabilities. Stiftung Wissenschaft und Politik. Процитовано 17 грудня 2015.
  2. Medvedev Secures Long-Term Foothold in Armenia. The Moscow Times. 23 серпня 2010. Процитовано 15 грудня 2014.
  3. "What Should the United States Do about Cam Ranh Bay and Russia’s Place in Vietnam?" mArch 16, 2015
  4. Sharkov, Damien (3 червня 2018). Russia's military compared to the U.S. across the world. Newsweek.
  5. "Днепр" на Балхаше (рос.). Новости космонавтики. 4 липня 2009. Архів оригіналу за 10 вересня 2009. Процитовано 27 січня 2012.
  6. Heurlin, Beurtel (24 серпня 2005). Missile Defence: International, Regional and National Implications. Routledge. с. 84–111. ISBN 9780415361200.
  7. https://tass.com/defense/1180827
  8. Sean O'Connor (2009). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems. Air Power Australia. с. 1. Процитовано 7 січня 2012.
  9. Kazcosmos chief Talgat Musabaev: Baikonur is still the core of Kazakh-Russian cooperation in space. interfax.kz. February 2008. Архів оригіналу за 19 липня 2011.
  10. Kazakhstan Finally Ratifies Baikonur Rental Deal With Russia. spacedaily.com. 12 квітня 2010. Процитовано 15 грудня 2014.
  11. Russian military base presence in Kyrgyzstan extended till 2032 - Ferghana Information agency, Moscow.
  12. Prime Minister of Moldova calls for withdrawal of Russian troops from Transnistria.
  13. Russian Military Forces: Interactive Map. GFSIS. 14 вересня 2016. Процитовано 16 січня 2019.
  14. Pike, John (1 січня 1970). T-4 Airbase / Tiyas. GlobalSecurity.org. Процитовано 16 січня 2019.
  15. Russia Expanding Second Syrian Air Base Near IS-Held Areas. RadioFreeEurope. 4 грудня 2015. Процитовано 7 квітня 2017.
  16. Bodansky, Yossef (2016). Russia's war against DI'ISH. Defense & Foreign Affairs Strategic Policy 44 (1): 6–16.
  17. Харківські угоди: як 10 років тому Янукович здав Крим Росії - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 18 серпня 2020.
  18. Путін ліквідує міністерство Криму, регіон повністю інтегрується в Росію. International Business Times (англ.). 15 липня 2015. Процитовано 13 січня 2018.
  19. Медведєв заявив, що українці «повинні змиритися» з анексією Криму. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 серпня 2020.
  20. Центр новин ООН - Підтримуючи територіальну цілісність України, Асамблея ООН визнає Кримський референдум недійсним. Un.org (1 березня 2014 р.). Отримано 28 березня 2014 року.
  21. ​​У Криму Росія сигналізує про військову рішучість за допомогою нових та оновлених баз (англ.). Reuters. 1 листопада 2016. Процитовано 11 січня 2019.
  22. http://www.armstrade.org/includes/periodics/news/2018/1115/150049651/detail.shtml
  23. Lavrov, Anton (2010). Post-war Deployment of Russian Forces in Abkhazia and South Ossetia. У Ruslan Pukhov. The Tanks of August. Centre for Analysis of Strategies and Technologies. ISBN 978-5-9902320-1-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.