Ставищани
Ставища́ни — село в Україні, у Білогірському районі Хмельницької області. Населення становить 399 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ставищанська сільська рада.
| село Ставищани | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Ставищанська сільська рада |
| Облікова картка | село Ставищани |
| Основні дані | |
| Засноване | 1576 |
| Населення | 399 |
| Площа | 0,224 км² |
| Густота населення | 1781,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30222 |
| Телефонний код | +380 3841 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°02′56″ пн. ш. 26°17′32″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
253 м |
| Водойми | Кума (притока Вілії) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30222, Хмельницька обл., Білогірський р-н, с. Ставищани, вул. Центральна, 77 |
| Карта | |
  Ставищани | |
 Ставищани | |
| Мапа | |
| |
Біля села розташований Ставищанський гідрологічний заказник.
Давня назва села — Уніїв, до 1945 року — Войнегове. Село було центром Уніївської волості Острозького повіту Волинської губернії.
Село згадується в письмовому акті від 6 лютого 1681 року. Це був купчий документ, оформлений Андрієм Ліщинським.
В селі були волосне управління і фельдшер. Дворів було 81, де проживало 669 душ православних, 43 душі римо-католиків та 8 душ жидів. Власником земель і невеличкого ставу був поміщик С. П. Малиновський.
Стародавня історія
На території села виявлено знаряддя праці та зброю доби неоліту, бронзи та раннього заліза (VIII—VII ст. до н. ери).
Епоха Середньовіччя
По Різдву Христовому на землях сучасного Верхнього Погориння, на яких розташовані Ставищани, проживали слов'янські племена дулібів, що в VI–VII ст. створили одну з перших праукраїнських державних формацій і яка була зруйнована навалою азійської аварської орди.
Після знищення Аварського канату у ІХ ст. королем франків Карлом Великим прямі нащадки дулібів - волиняни, відновили тут слов'янську державність.
Протягом Х ст. землі сучасних Ставищан, як і вся тодішня Волинь, увійшли до складу Київської Русі вже як складова Володимирського князівства. Волиняни стали одним з базових компонентів формування українського (русинського) етносу і є предками сучасного корінного українського населення села Ставищани та навколишніх сіл і містечок.
В ХІІ ст. за навколишні землі в наслідок феодального дроблення Київської Русі точилася боротьба між галицькими, волинськими, а пізніше і київськими князями.
З 1199 року землі сучасних Ставищан стали частиною об'єднаного Галицько-Волинського князівства, яке очолював князь Роман Мстиславич.
З 1212 року майбутня Ставищанщина знаходиться у складі переданого Лешком Білим Володимирського (Волинського) князівства на чолі з кн. Олександром Белзським.
В 1253 році навколишні землі увійшли до складу Галицько-Волинського королівства Русі - першого в історії України українського королівства, яке очолив перший український король Данило Галицький.
По занепаді в середині XIV ст. українського королівства — Галицько-Волинського королівства, майбутні Ставищанські землі разом з усією Волинською Україною увійшли до складу Великого Князівства Литовського.
Новітня історія
22 травня 2015 року в Ставищанах пройшли збори місцевої сільської релігійної громади — щодо визначення релігійної юрисдикції вірян в селі. Переважна більшість обрала УПЦ Київського Патріархату. До релігійної громади входить також село Кащенці, жителі якого підтримали ставищан[1]
Історико-культурні пам'ятки
Маєток графів Левандовських, тепер приміщення ставищанської лікарні.
Дерев'яна Православна церква в центральній частині села, розібрана за радянської влади.
Приміщення початкової школи.
Городище-"замчисько" в південній околиці села.