Станіслав Іраклій Любомирський

Станіслав Іраклій Любомирський
Станіслав Геракліуш Любомирський
Псевдо Stanislaus Lysimachus Eques Polonus[1] і Mirobulius Tassalinus[1]
Народився 1642(1642)
Ряшів, Польща
Помер 17 січня 1702(1702-01-17)
Варшава
Поховання Варшава
Країна  Велике князівство Литовське
Національність поляк
Діяльність політик, військовий очільник
Знання мов польська[2]
Посада маршалок надвірний коронний, великий маршалок коронний, Podstola the Great Crown, Маршалок Сейму Речі Посполитої і Q66200820?
Конфесія католицтво
Рід Любомирські
Батько Єжи-Себастьян Любомирський
Мати Констанція Ліґенза
Брати, сестри Анна Кристина Любомирськаd, Кристина Любомирськаd, Ієронім Августин Любомирський, Єжи Домінік Любомирський, Любомирський Александер Міхал і Франциск Себастьян Любомирський
У шлюбі з Зофія Опалінська
Ельжбета Денгофф
Діти Ельжбета Гелена, Ян Теодор, Францішек, Юзеф
Герб

Станіслав Іраклій Любомирський[3][4], Станіслав Геракліуш Любомирський (пол. Stanisław Herakliusz Lubomirski, 1642 — 17 січня 1702) — державний та військовий діяч, поет, драматург часів Речі Посполитої. Представгик магнатського роду Любомирських гербу Дружина.

Життєпис

Син Єжи-Себастьяна Любомирського, гетьмана коронного польного, та його першої дружини Констанції Ліґензи.

Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі Торуні в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. З 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.

У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою спиським. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.

Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.

Творчість

С. І. Любомирський є автором трактату «Про стилі, або способі говорити і писати» (який є частиною циклу «Бесід Артаксеркса і Евандра», 1683 рік).

У доробку Любомирського також є пасторальні комедії «Ерміда, або Королева пастушок» (1664 рік) — у віршах, «Комедія про Дон-Альварес» — в прозі. У них поряд з мотивами, почерпнутими в популярних на той час західноєвропейських новелах, іноді вводяться польські побутові елементи.

Cім'я

Перша дружина — Зофія Опалінська діти:

Друга дружина — Ельжбета Денгофф (†1702, похована у парафіяльному костелі Ланьцута), діти:

  • Теодор — краківський воєвода, австрійський фельдмаршалок, списький староста
  • Францішек — генерал, вчинив самогубство
  • Юзеф — чернігівський воєвода.

Див. також

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ФЭБ: Польская литература // Литературная энциклопедия. Т. 9. — 1935. feb-web.ru. Процитовано 26 травня 2021.
  4. ДО ІСТОРІЇ ПРИДВОРНИХ МУЗИЧНИХ КАПЕЛ У ЗАМКУ СИНЯВСЬКИХ У БЕРЕЖАНАХ. www.diaz.org.ua. Процитовано 26 травня 2021.

Джерела
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — S. 471—476. (пол.)
  • Matwijowski K. i Roszkowska W. Lubomirski Stanisław Herakliusz h. Szreniawa (ok.1642—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 45—50. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.