Ельжбета Гелена Сенявська

Ельжбета Гелена Сенявська (до шлюбу Любомирська; пол. Elżbieta Helena Sieniawska; 1669/1670, Конськоволя — 21 березня 1729, Олешичі) — польська шляхтянка, політична діячка.

Ельжбета Гелена Сенявська
пол. Elżbieta Helena Sieniawska z Czartoryskich
Народилася 1669[1][2][…]
Конськоволя, Пулавський повіт, Люблінське воєводство, Польща[3]
Померла 21 березня 1729(1729-03-21)[1][2]
Річ Посполита
Країна  Річ Посполита
Діяльність меценат
Знання мов польська[1]
Посада Q66200785?
Рід Любомирські і Сенявські
Батько Станіслав Іраклій Любомирський
Мати Zofia Opalińskad
У шлюбі з Адам Миколай Сенявський
Діти Марія Софія Сенявська

Життєпис

Народилась у містечку Конськоволя (нині — у складі Польщі). Батько — князь Станіслав Геракліуш Любомирський, мати — його дружина Зофія, дочка Лукаша Опалінського. Дуже любила батька, завжди про нього писала тепло.

Після коротких зашлюбин 6 серпня 1687 року в каплиці Владислава IV Вази в костелі піярів у Варшаві (нині — Польова катедра війська польського) священник благословив її шлюб з Адамом Миколаєм Сенявським.

Наприкінці 1694 року стала «героїнею» придворного скандалу, пов'язаного з її романом із сином коронного гетьмана Яном Станіславом Яблоновським. Їхні листи за посередництва Стефана Александера Потоцького потрапили до чоловіка. Батько через свої політичні інтереси переконав її помиритися з чоловіком у 1695 році. Роман Сенявської з королевичем Александером був ще резонанснішим. 15 квітня 1699 в Бережанах народила доньку Марію Зофію, у червні брала участь у поділі маєтку Собеських у Варшаві (восени 1698 в Опаві королева-вдова Марія-Казимира довірила їй свої фінансові справи, зокрема, ярославський «ключ»). 22 лютого 1707 мала розмову з царем Петром, який перебував у Жовкві, під час його візиту до Сенявських. У ній цар висловив готовність сприйняти як посердників французів у переговорах зі шведами.

За наказом короля Карла ХІІ була арештована 12 листопада 1707 у Варшаві, яку вони захопили. У 1708 році пробувала бути посередницею в перемовинах Івана Мазепи та Станіслава Лещинського. У січні 1709 мала перемовини в Мукачевому. Стефан Гумецький та Юзеф Феліціян Потоцький (староста белзький) наприкінці вересня 1716 року тиснув на неї, щоб отримала згоду Августа ІІ.

Королевич Константій Владислав продав їй Олесько й Тернопіль у 1719 році, 3 серпня 1720 року — Вілянув.[4] На її прохання для Тернополя король Август ІІ видав 24 липня 1724 року привілей, яким у місті запроваджували Ярмарок святої Анни.[5]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. RKDartists
  3. польська Вікіпедія — 2001.
  4. Link-Lenczowski A. i Popiołek B. Sieniawska Elżbieta Helena… — S. 95. (пол.)
  5. Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.

Джерела
  • Link-Lenczowski Andrzej K. i Popiołek Bożena. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 90—96. (пол.)

Інтернет-ресурси
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.